Сімурґ

10

Зміст апельсина

Дівчина з пластмасовим лицем насунула каптура ледь не до підборіддя й увійшла до маршрутки — її хитнуло на східцях. Кинуло на перше біля дверей сидіння силою потужного сп’яніння (чотири великих білих нефільтрованих пива і в кожному по сто грамів горілки). Заспівав солодкаво-синтетичним голосом арабську мелодію мобільник у наплічнику дівчини, й вона заходилася нетямущими руками випорпувати драстичну тварючку з-поміж сигарет, нотатника, записничка, книжки й різноманітного дитячого мотлоху: знівельованих носовичків, всохлих каштанів та жолудів, грудочок пластиліну, камінців, горіхових шкаралупок, гілочок та перетертого на порох у чорних нетрях подертої підкладки осіннього листя. На геть розкоординовані зусилля дівчини масно поглядав молодик з навпротного ряду, але тій вже все було по цимбалах. Не млоїлася вона лише через невмирущий рефлекс автопілоту, котрий будь-що вів її додому. Своєрідна відповідальність за власне пробудження вранці. «Та!!! Вже іде!!! Блять, скіки мона!!! Шо таке?!!» — почули істеричний гавкіт дівчини нечисленні пасажири маршрутного таксі. К-курррчччккккккккхххпппсссссчшшшшшш, — просичала вона, силкуючись запхати мобільного назад до торби. Задня панель апарата від надмірних зусиль відскочила з тихим ляскотом, стрибнула підлогою і завмерла під сидінням хтивого молодика. Дівчина жодної уваги на це не звернула. Їй врешті вдалося запхати мобілу до наплічника, і вона припала чолом до шиби, не відсуваючи свого геловінівського каптура. Дівчина вийшла на потрібній зупинці. Виписуючи синусоїди, допленталася до свого будинка. Нічого вже не тямлячи, роздяглася. Невдовзі спала вже важким і моторошним п’яним сном, не змивши косметики й не познімавши численних грубих каблучок з дешевого срібла.