Чаклун та сфера. Темна вежа IV

— Я їх бачив! — вибухнув Роланд. — Твою дружину і твого міністра… твого чарівника! Я бачив його засос на її шиї! На материній шиї! — Він потягнувся до револьвера й підняв його. Проте навіть попри весь сором і гнів, пальці навіть близько не торкнулися спускового гачка — револьвер учня він тримав за простий, неприкрашений метал ствола. — Сьогодні я покладу край його мерзенному життю зрадника й спокусника. І якщо ти не хочеш мені допомагати, якщо тобі бракує мужності, то принаймні відійди вбік і дай м…

Перш ніж Роланд устиг помітити якийсь порух, один зі Стівенових револьверів уже опинився в руці господаря. У маленькій кімнаті прогримів оглушливий постріл. Минула ціла хвилина, поки Роландові вуха змогли розрізнити тривожне белькотіння розмов, що йшло знизу. А револьвер учня мов вітром здуло: від нього не лишилося нічого, крім пекучого свербіння в руці. Револьвер вилетів у вікно і щез, змигнувши в повітрі розтрощеним руків’ям. Так безславно закінчилася його коротенька історія в житті стрільця.

Шокований, Роланд зиркнув на батька, і Стівен відповів йому довгим поглядом. Мовчки. Але тепер обличчя стало таким, яким Роланд пам’ятав його з раннього дитинства, — спокійним і впевненим. Втома і лють зникли, наче їх і не було.

Нарешті батько заговорив.

— Я помилився. Вибач мені. Ти не забув мого лиця, Роланде. Та все одно ти діяв нерозумно. Ти дозволив спровокувати себе людині, яка стократ хитріша за тебе. Дякуй богам і ка, що тебе не відправили на захід, бо до цього був один крок. Ще одного стрільця Мартен усунув би з дороги… з дороги Джона Фарсона… з дороги, що веде до істоти, яка править ними всіма. — Він встав і розспростер обійми. — Якби я втратив тебе, Роланде, я б цього не пережив.