Любов у спадок

Вона прийняла подарунок, узялася жувати тверде м’ясо, намагаючись не дивитися на служницю. І раптом у її мозку блискавкою спалахнув здогад. Це її єдиний шанс! У Еріки почав складатися божевільний план. Так, звичайно, це жахливо нерозумно, але чому б і ні? Ця дурепа хоче романтики, а їй треба якось вибратися з льоху. То чому б не з допомогою дурненької служниці?

— Від усього серця дякую вам, прекрасна леді, — намагаючись говорити низьким голосом, сказала Еріка.

Очевидно, такі слова викликали в дівки цілковитий захват. Вона здивовано закліпала своїми банькатими очима й стала невловимо схожа на вівцю.

— Господь винагородить вас, — Еріка приклала руку до серця й відважила служниці уклін, гарячково силкуючись пригадати, як ту звуть. — А я буду вдячний вам до кінця свого життя. Ваша краса ніщо в порівнянні з вашою неземною добротою, прекрасна Мейзрі.

Служниця навіть рота розтулила від замилування. «Не перестаратися б, — подумала Еріка, — бо вона мене зовсім не зрозуміє».

— Оце ти, красунчику, сказав, — кокетливо накручуючи солом'яне пасмо на брудний палець, промовила куховарка. — Так зі мною ще ніхто не балакав. Щиро кажучи, ти мені теж відразу припав до вподоби. Скажи-но краще, хто ти і як сюди потрапив?

— О, це дуже сумна історія, — Еріка гарячково порпалася в пам'яті, намагаючись пригадати якусь підходящу легенду. — Мене звуть Гілберт, я лицар із дуже старовинного й славетного роду. Е-е-е… нехай це вам не здасться дивним, люба леді, але я намагався зіпсувати весілля.

— Зіпсувати весілля?! — очі в дівки мало не вилізли з орбіт, так що Еріка навіть трохи налякалася за їх цілість. — Весілля хазяїнової дочки?

— О так, — сумно підтвердила Еріка. — Та лиха доля не дала мені здійснити свій задум.

— Ти хочеш сказати, що Філ добряче тріснув тебе по голові руків'ям меча й ти не зміг потрапити в замок? — нервово перепитала Мейзрі. — Але навіщо тобі треба було псувати весілля Енні Маклейн? Ти що, закоханий у неї? Врахуй, вона заручена зі своїм нареченим ще з колиски!

Служниця підозріливо втупилася в лжелицаря, її щоки зарожевіли.

— Ні, звісно ні, — з пафосом прорекла Еріка, стаючи в гордовиту позу. — Я не закоханий у неї. Я лише хотів допомогти… своєму другові.

— Другові? — голосно перепитала Мейзрй, яка на мить забула й про сплячого Робіна.

— Тихше! Звичайно, другові. Мій друг давно закоханий у Енні. Й вона в нього теж! — натхненно брехала Еріка. — Вони таємно зустрічалися… Отож, він почув, що її віддають заміж, і страшенно зажурився. Просто душу ладен був віддати, тільки б побачити Енні.