Операція-відповідь
- Автор: Ардаматский Василий Иванович
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь
- Переводчик: В. Б. Рибка
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Операція-відповідь». Краткое содержание книги:
В пригодницькій повісті «Операція-відповідь» письменник розповідає про героїчну роботу радянських розвідників.
Події повісті розгортаються в післявоєнному Берліні. Західноберлінське радіо сповістило про втечу молодого радянського офіцера в Західний сектор Берліна. Як згодом з’ясувалося, радянський офіцер насправді був підступно викрадений американською розвідкою. Встановивши цей факт, радянська контррозвідка підготувала операцію-відповідь. Починаються небезпечні пригоди основного виконавця операції та його помічників.
Твір викриває підлі дії американських імперіалістів.
— Росія — місце особливо складне… — Хауссон говорив задумливо, наче сам до себе, дивлячись на свої руки, що лежали на столі. — Послати туди добре підготовленого агента з американців можна тільки під якоюсь офіціальною вивіскою дипломатичного чи комерційного характеру. Без цього він провалиться у перший же день. Розмовляти російською мовою, як росіянин, американець не зуміє, по-моєму, і після десяти років навчання. Отже, поки що ми можемо розраховувати тільки на переміщених осіб. Але ж вони живуть своїми довоєнними уявленнями про Росію. А там, як ніде, обстановка змінюється дуже швидко. Помилитися можна на дрібниці. Я розмовляв якось з одним переміщеним, розповідаючи, він часто вживав слово «стахановець». Питаю, що це означає. Він каже: «Кращий робітник». Я про всяк випадок запитав довідку. Одержую відповідь: «Терміну «стахановець» у Росії більше немає». А в спішці можна було підготувати документ, що такий-то — стахановець на заводі. От вам і провал…
Суботін уважно слухав Хауссона і, коли той іноді зводив на нього очі, в знак згоди кивав головою: «Так, Хауссон ухопився за правильний ланцюг», — думав Суботін і вже розумів, як йому буде важко ухилитись від виконання вимог Хауссона; намагатися ж вводити курсантів в оману дуже небезпечно: те, що він скаже на лекціях, Хауссон завжди зможе перевірити.
— Чи згодні ви з цією моєю преамбулою щодо вашої роботи? — запитав, нарешті. Хауссон і, задоволений, відкинувся на спинку стільця, дивлячись прямо в очі Суботіну.
— Цілком, — вигукнув Суботін.
— Хочете щось доповнити?
Суботін безпорадно розвів руками і засміявся.
— Не в силах.
— Є, звичайно, ще один фактор — психологія… — Хауссон помовчав. На його суворому обличчі промайнула посмішка. — У Вашінгтоні дехто цю психологію оголосив наукою. Я ж дотримуюсь формули: розвідник і психологія — нонсенс. Розвідник — людина без нервів і без психології. Яка ваша думка?
— Як вам сказати… — Суботін зам’явся. — Справжній розвідник — так.
У цю мить Суботін думав про те, що у Вашінгтоні, мабуть, працюють люди мудріші за Хауссона, який не розуміє, що психологія переміщеного, закинутого як агента на батьківщину, — найсерйозніший, а іноді і вирішальний фактор…
На складання плану уроків Хауссон дав тиждень. Працювати довелося з ранку до вечора: Суботін вирішив подати Хауссону не тільки план, а й докладний конспект лекцій.
План і конспект було схвалено. Після цього Хауссон познайомив Суботіна з рештою викладачів школи. Для них Суботін теж був людиною без прізвища, все тим же Іваном Івановичем. Нарешті Хауссон відрекомендував Суботіна курсантам російського відділення. В тон же день розпочались заняття.
43
Ця зима здавалася Суботіну неймовірно довгою. Головне, він зовсім не знав, коли ж настане строк засилання агентів…
У плані операції враховувалися найрізноманітніші ситуації, в яких міг опинитися Суботін. Передбачалось і те, що з ним сталося тепер. Більше того, за планом, Суботін мав сам напроситися готувати агентуру для Росії. Так чи інакше, тепер план вимагав від нього сумлінно, не викликаючи найменшої підозри, працювати, а коли почнуть закидати агентів, попередити про це своїх.
Але була одна дуже серйозна обставина, яка непокоїла Суботіна. його життя і діяльність обмежувалися стінами школи. Зв’язкові від Ричагова не могли сюди проникнути. А що коли засилання агентів здійснюватиме не школа, а зовсім інша організація? Тоді все полетить шкереберть.
Як він міг передбачити і усунути цю небезпеку? Він вирішив: тільки з допомогою ще сумліннішої праці в школі. Треба міцно зв’язати себе з справою підготовки агентури, щоб начальство неминуче прийшло до висновку, що він має лишатися з своїми курсантами аж до моменту їх засилання.
У школі Суботін мав можливість читати газети. З усього було видно, що створення східнонімецької демократичної держави страшенно дратувало окупантів Західної Німеччини.
Особливу тривогу в них викликав настрій німців, які бачили, що на сході країни всенародним голосуванням обрано справжній демократичний уряд. А штучно створений окупантами західний, боннський уряд не користувався авторитетом серед населення. Ось чому все ширше розгорталася грязна війна проти демократичного життя у Східній Німеччині. Диверсії на заводах. Засилання провокаторів, які поширювали панічні чутки. Терористичні акти проти демократичних діячів. Посилення валютної війни. Наклепницькі вигадки про радянські плани поневолення Східної Німеччини.