На футбольних меридіанах
- Автор: Войнов Юрій
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «На футбольних меридіанах». Краткое содержание книги:
І ось черговий чемпіонат країни, якому судилося стати історичним для киян, розпочався.
17
Восьме квітня 1961 року. Соковито зеленіє газон стадіону імені М. С. Хрущова. Його заливають потоки яскравого сонячного світла. Гуде, наче велетенський вулик, наш стадіон. Шовкові прапори тріпотять на весняному вітрі. Гримить музика. Вона бадьорить, вона ще більше підносить і без того святковий настрій. Перший день кожного чемпіонату – це завжди свято для футболістів і болільників.
А сьогоднішній матч має ще одну особливість. Редакція газети «Вечірній Київ» призначила приз тому, хто першим відкриє рахунок. Ми граємо з ленінградським «Зенітом», і, хоч його гравці – мої колишні земляки, мені дуже хочеться, щоб саме ми відкрили рахунок і тим самим повели наступ на омріяний титул.
Так воно й сталося. Ми одразу кидаємось вперед і починаємо тривалий штурм ленінградських воріт. Раптом хтось з товаришів відкинув мені м’яча, і, хоч до воріт було не близько, я негайно пробив. Воротар Лазунов кинувся в лівий кут, але було вже пізно. Початок покладено – 1:0. А потім ми провели ще два голи.
Це було дуже приємно, бо ігри киян з ленінградцями завжди складаються важко. В минулі роки були випадки, коли ленінградці вели весь матч 2:0, а на останніх хвилинах програвали 2:3, і навпаки, я пам’ятаю, як динамівці вели в Ленінграді рахунок 3:1, до кінця матчу залишалось якихось 10 хвилин, і все-таки виграв тоді «Зеніт» – 4:3. Отже, нелегкі ігри. А тут «суха» перемога – 3:0. Коли ми залишали поле, з трибун лунало: «Кияни, так тримати!» Ми й самі того хотіли. Але як воно піде далі? Адже в футболі все трапляється.
А поки що перший тур закінчився для всіх наших головних суперників також благополучно. Торпедівці забили «Шахтареві» три м’ячі, армійці Ростова розгромили вільнюський «Спартак» (5:1), а ЦСКА обіграв «Калев», щоправда, з мінімальним рахунком – 1:0. І тільки спартаківці, динамівці та залізничники столиці зробили в першому турі нічиї.
Хай дарують мені читачі, що я так докладно зупиняюсь на окремих іграх і турах, але минулий чемпіонат був таким важливим для нас і проходив так напружено, що мені здається доцільним відтворити найцікавіші його етапи. Інакше не зрозуміти, якою нелегкою була боротьба київських динамівців за титул найсильнішої команди Радянського Союзу.
Отже перший тур пройшов для нас добре. А в другому ми стали разом з армійцями столиці лідерами. Вони перемогли спартаківців Єревана, а ми – мінську «Беларусь».
Цікаво, що в сезоні 1960 року ми двічі зустрічалися з цією командою, і обидва рази білоруси завдавали нам поразки з однаковим рахунком 2:1. Хоч як стежили наші захисники за їхнім всюдисущим лідером нападу Хасіним, все одно – не могли вони нейтралізувати його. Більш того, Хасін нам забивав голи, так би мовити, в одному і тому ж ключі. Він стрімко проходив до лицевої лінії наших воріт по місцю лівого півсереднього або лівого краю і бив під таким гострим кутом, що, здавалось, навіть теоретично м’яч не міг потрапити В ЦІЛЬ. Але після його ударів Олегу Макарову все ж доводилось витягати м’ячі з сітки.
Мені здається, що багатьом радянським форвардам варто повчитись такого удару, бо він відкриває нові можливості. Адже ми звикли до думки, що під дуже гострим кутом не варто навіть намагатися брати ворота. А виходить, це можна робити не без успіху. Отже, чи не слід деяким крайнім нападаючим, які в аналогічних випадках прагнуть тільки віддати м’яча партнеру, спробувати і самим забивати голи? Якби вони добились цього результату в гостроприцільних ударах, атака в цілому стала б ще ефективнішою.
Хасін і в новому сезоні забив нам гол. Але то був єдиний успіх «Бєларусі». Ми виграли з тим же «традиційним» рахунком 2:1.
2:1 було зафіксовано і в матчі «Торпедо» – «Авангард» (Харків). І знову на користь українців. Перша сенсація чемпіонату! На перше місце в їхній підгрупі вийшли тбілісці, які завдали поразки вільнюсцям і «Адміралтейцю».
Наступний тур приніс ще одну сенсацію. Армійці Москви програли «Пахтакору», якого ще ніхто не вважав серйозним суперником. В напруженій боротьбі гору взяли ташкентські футболісти – 3:2. Цей психологічний удар в якійсь мірі підірвав віру армійців у свої сили. В четвертому і п’ятому турах вони зуміли взяти тільки одне очко.
Та це було пізніше. А поки що тривав третій тур, де ми мали зустрітися з «Калевом». Матч з естонцями ми вважали легким. Вони і справді ще слабко грають. Але з нами футболісти «Калева» повели себе досить-таки агресивно: швидко добилися переваги і забили гол. А потім весь перший тайм стійко оборонялись. Нам з трудом вдалося перехопити ініціативу.