Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

Аскетизм ніколи не відігравав панівної ролі в юдаїзмі637, проте контроль імпульсів, поза сумнівом, фундаментальний для єврейської релігії та традиційного єврейського способу життя.

Десять заповідей можна було б назвати десятьма великими імпульсами, які потрібно приборкати, і вони є лише часткою сотень приписів — якщо бути точними, у єврейській традиції їх 613 638 — явлених Мойсею як вічний закон, що мав об’єднати єврейський народ639. Ранній раввінський юдаїзм стверджував, що самоконтроль — одна з найвищих етичних цінностей. «Хто сильний?640 — запитує Талмуд. — Той, хто приборкує свої пристрасті. Адже сказано: “Кого важко розгнівати, той кращий за героя, і хто має владу над своєю волею кращий за того, хто підкорив ціле місто”». За Філоном Александрійським, єврейським філософом елліністичного періоду, стоїчна чеснота енкратія — самоконтроль або влада над собою — лежала в основі всієї структури законів Мойсеєвих, і в цьому євреї були зразком для всіх інших народів: «Мойсей наставляв [євреїв], щоб показати [енкратію] вусіх сферах життя, у контролі над словами, шлунком і органами, розташованими нижче»641.

Упродовж століть раввіни своїми інтерпретаціями і застосуванням збільшували кількість правил єврейського законодавства, аж поки у XVI столітті в одному зі скорочених кодексів — «Шулхан арух»642 — не зібрали тисячі правил, що регулювали всі аспекти життя від пробудження до сну. Ізоляція і антисемітизм справді могли посилити єврейські традиції самоконтролю у суспільствах, де статус євреїв був непевним. Іммануїл Кант наприкінці XVIII століття лишив свідчення про єврейську поміркованість у таких рядках: «Євреї зазвичай не напиваються — або принаймні старанно дбають про те, щоб їх не бачили п’яними». Він казав, що причина — «загрожений» і слабкий «громадянський статус» євреїв. Через нього вони мали поводитися обережно — «і тому не могли пити»643.