Усі птахи в небі (ЛП)
- Автор: Андерс Чарли Джейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Усі птахи в небі (ЛП)». Краткое содержание книги:
Герої — юна чаклунка і молодий вундеркінд — дорослішають, починаючи розуміти світ і своє місце у ньому, і, звичайно, відвертають катастрофу для всієї Землі.
Переклад olden10
— Ох...
— На добраніч, Армстед.
18
Патриція не могла викинути цей образ з своєї голови: Лоуренс упав з неба і махає грошима, хвалячись тим, що врятує світ, знайшовши нову планету. Навіть якби б вона не бачила цього на власні очі, відеоролик гуляв по всій мережі. Патриція не повинна була дивуватися, що Лоуренс перетворився на "яппі". Це було те, чого він завжди хотів, чи не так? Щоб ним захоплювалися, щоб знали його ім'я. Патриція злегка засмучувалась, поки не зрозуміла, що, можливо, вона трохи заздрила. Вона витрачала так багато енергії, щоб зберігати свої добрі справи в таємниці, що їй важко було спостерігати, коли хтось інший демонструє їх відкрито. Останнім часом інші відьми шепотілися про її підвищення у статусі, незалежно від того, наскільки сильно вона намагалася бути скромною.
Патриція думала про Лоуренса, надіваючи високі шкіряні черевики та чорну сукню з червоними іскрами, а потім поїхала в ірландський бар в фінансовому районі, щоб накласти на декого прокляття.
Патриція тисла шпильками на туфлях асфальт, і майже витягувала їх, коли заходила в задушливий паскудний бар і намагалася упізнати Гаррета Борга по фотографії, яку вона отримала по електронній пошті від Кавасіми. Гарретт виглядав як колишній загорілий гірськолижний інструктор, який ще хизувався, з дуже гарним волоссям і синім двобортним костюмом, який маскував його справжню натуру. Він сидів у барі, напівп'яний, витирав рот полотенцем, а потім підводив голову, щоб залити в себе чергову порцію скотча кращої якості, ніж пили більшість присутніх.
У теорії Патриція не повинна була знати, чому вона повинна була подарувати дещо цьому хлопцеві, Кавасіма наказав, і цього для неї було достатньо. Але Кавасіма передав деякі інші фотографії разом з фото Гарретта: знімки коронерами дівчат-підлітків, яких він залишив похованими в старому водосховищі вздовж I-90, з показом крупним планом синяків на їхніх шиях та внутрішніх ділянках стегон. Отже, Патриція була належним чином мотивована, коли піднялася на шкіряний стілець поряд з Гарреттом і прошепотіла у його вухо.
— Переконана, що завтра у тебе буде ще одне пекло похмілля. Але знаєш що? Я знаю найкращий засіб від похмілля. Це лайно все вилікує. — Вона промовила це грайливим тоном, трохи сексуальним і обіцяючим. Він ковтнув дві пігулки, які вона йому дала, без будь-яких коливань. Тоді вона допомогла йому сісти в таксі, і він поїхав додому в Pacific Heights, щоб поспати. Вона не збрехала: лайно, яке вона йому дала, справді виліковувало від дечого.
Існував нульовий шанс, що Патриція зможе спати після того, як наклала на когось таке прокляття. Але вона була обережна і послухалася рекомендації Кавасіми, щоб уникнути надмірного впливу. Вона зрозуміла, чому вони були такі стурбовані, що вона могла зійти з рейок: вона все ще могла згадати труп Тобі, коли закривала очі, Тобі, яка збирається сісти поряд і розповісти якийсь брудний жарт.
Патриції довелося присісти, щоб поговорити з заблукалою мармеладною кішкою, яка потребувала допомоги, щоб знайти дорогу додому. (Вона пам'ятала тільки, як виглядав її будинок зсередини, але не зовні.) Патриція перевірила стан Джейка, крокодил-наркомана, яий здавався стабільним, а потім здійснила круїз по кімнаті швидкої допомоги, серед людей, яких могла зцілити на низькому рівні. Вона провела кілька годин, намагаючись скласти листа до Департаменту парків від імені деяких гуфірів, чиї нори були знищені, що було безглуздо через деякий непоправний зсув ландшафту в Парку Золотих воріт. Знадобилося багато уваги для перекладу з мови гуфірів на бюрократичну.
Прямо зараз Гаррет Борг випаровувався в хмару з ароматом віскі над своїм ліжком.
Патриція примостилась прямо на землю у парку Фултона, просіваючи теплий бруд, повний життя, між своїми тонкими пальцями. Врешті-решт, вона не була самотня. Вона порилася в сумочці і витягнула телефон. Кому зателефонувати о третій ранку? Навіть до третьої години дня ніхто не повинен був зателефонувати. Може Кевіну, її неоднозначному "другові — корисному хлопцеві?" Вона намагалася не виділяти його серед інших. Світлофор на краю її зору змінив колір. Це була ще одна гаряча ніч, повна зудіння комах.
На гілку поручбез жодного звуку примостилася сова.
— Привіт, — сказала Патриція. Сова моргнула від звуку її голосу.
— Якщо я можу бачити вас, то можуть і інші, — сказала сова.
— Я не намагаюсь сховатися, — сказала Патриція. Сова потиснула плечима і зітхнула всім своїм тілом, ніби це були похорони Патриції, а потім знову злетіла, тому що почула недалеко деяку здобич.