Інґа

Неможливо з цих двох коротких тогочасних спогадів зробити висновок про погляди Інґи на «єврейське питання». Згодом у своєму житті вона в міцних висловах засуджувала антисемітизм і близько зійшлася з кількома євреями, а також мала бурхливий роман із лікарем-євреєм, що підняв її громадянську свідомість. Але на той час ані в своїх нарисах, ані в листах до Ольги Інґа прямо не схвалювала і не засуджувала якісь аспекти нацистської ідеології, хоча засуджувати її на папері було б і нерозсудливо. Попри її зустріч із Гіммлером і те, що вона чула і мала час від часу бачити на власні очі, вказує на відсутність розуміння усіх глибин нацистських звірств.

Це випливає з її ремарки, мимохідь зробленої в листі до Ольги, про чудову берлінську погоду на Великдень 1936 року як приємну несподіванку, бо прогноз обіцяв холод і дощ. Несподівано гарна погода мала бути «особливо… приємною для багатьох людей, що тижнями просто сиділи в тюрмах», — зазначила вона, ніби концентраційні табори були звичайними в’язницями, в яких нудьга і зневіра ставали найбільшими випробуваннями{349}.

Звісно, Інґа була не єдиною в Німеччині, хто не бачив реальних намірів та дій нацистів. Тим, хто піддався їхнім чарам, особливо складно було повірити, що вони насправді нелюди. Навіть проживши рік у нацистській Німеччині, Марта Додд — красива донька американського посла — наполягала: «Чутки в пресі та історії про звірства — поодинокі випадки перебільшень злих, вузьколобих людей»{350}. Коли ж американські журналісти стверджували, що бачили жорстокість на власні очі, Додд їм не вірила. Вона навпаки вважала, що Німеччина переживає розквіт тим захопливіший, що особливо цінувалися енергійність і чесноти молоді. Врешті-решт Додд образилася на нацистів, але в листі до письменника Торнтона Уайлдера через шість місяців після прибуття до Німеччини вона захоплювалася нацистською молоддю з «ясними обличчями, сповненою оптимізму»{351}.