Яр [uk]

— Оте... залишається в силі?

Яким кивнув головою, тоді раптом поцікавився:

— Маєш якісь гроші?

Я здивувався: де в мене могли взятися гроші, коли я, як і він, був позбавлений листування!

— Коли надумались, то треба наперед закупати продукти.

Я спитав:

— А ти хіба маєш гроші?

Він знову серйозно кивнув головою:

— Та трохи є...

Уже ввечері, коли нас пригнали назад до барака, він застромив пальці кудись під дошки нарів і видобув звідти сплющену сірникову коробочку. У ній виявились усі його заощадження за шість років каторги. Якима засудили раніше від мене, ще тридцять четвертого року. Він сказав:

— Треба буде якось роздобути перловки. Тут у мене кілограмів на п'ять...

Яким раптом засмутився, збагнувши, як це мало — п'ять кілограмів крупи на трьох чоловіків, що зважилися пуститись берега й на невизначений строк пірнути в дике море тундри й тайги.

Кастусь Матусевич уже спав поряд на своїх нарах, але мені знетерпеливилося, я його поторсав і спитав пошепки про те саме, про що вдень питав мене Яким. Кастусь ніяк не хотів прокидатись і буркнув щось невгаразд, а наступного ранку я був страшенно здивований, коли він перед шикуванням на плацу нишком показав мені щось у ледь розтуленій жмені, а тоді почав непомітно для інших стромляти мені ту штуку до кишені каторжанського бушлата. Коли ми з Якимом відвезли потім нашу першу тієї зміни вагонетку, я нарешті зважився глянути на ту Кастусеву річ. Глянув, і не повірив своїм очам, бо то було справді неймовірно. Між пальцями в мене гойдалася важка кострубата каменючка, завбільшки як добре куряче яйце. Я простяг його Якимові, і той тільки стурбовано покрутив головою. То був золотий самородок рідкісних розмірів і важив він, очевидно, з кілограм.

— За таке по голівці не погладять, — сказав я.

Яким підтвердив, але поклав самородок у кишеню й першим узявся за борт уже випорожненої вагонетки.

На волі Кастусів самородок був би страшенним багатством, хто мав золото, той пережив навіть тридцять третій рік. Але що ми могли зробити з ним тут, у концтаборі? Коли б хтось тільки довідався, що каторжанин утаїв самородок від партії й рідного уряду, була б йому «вишка» без права на оскарження. Навіть коли б цим зухвальцем виявився «битовик», як у нас називали вбивць, злодіїв та інших кримінальників. Про політичного каторжанина я вже й не кажу. Яким розвів руками й заходився пояснювати свій задум:

— І все-таки це — єдина можливість... Без грошей не вийде...

Ось тоді-то й було вперше вимовлено ім'я жінки, яку досі всі в'язні називали виключно святим ім'ям Вона. Після деякого вагання Кастусь Матусевич узявся допомагати нам підштовхувати вагонетку, а коли ми її гуртом висипали, відкрив страшну таємницю:

— Мяне гаварыу Дыякан, што Надзька пакупає самородки.

— Коли він тобі про це говорив?!.. — Яким страшенно розхвилювався.