Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Історія України-Руси. XI - XIII вік
Історія України-Руси. XI - XIII вік - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Історія України-Руси. XI - XIII вік

Электронная книга - «Історія України-Руси. XI - XIII вік». Краткое содержание книги:

Історія Русі-України — 10-томна монографія Михайла Грушевського. Головна праця його життя. Містить виклад історії України від прадавніх часів до другої половини 17 століття. Писалася з перервами протягом 1895—1933 років. Справила вплив на формування української історіографії новітнього часу.
У другому томі аналізується міжнародне становище, політичний та економічний розвиток Київської Держави, окремих її земель - Київської, Турово-Пінської, Чернігівської, Переяславської, Волині, Побужжя, Галичини, Угорської Русі, а також Степу в XI - XIII ст. Для істориків, археологів, етнографів, філологів, усіх зацікавлених рідною минувшиною.
1 ... 50 51 52 53 54 55 56 57 58 ... 322
Перейти на страницу:

9) Іпат. с. 102.

10) Іпат. с. 177-8.

11) Іпат. с. 299.

12) Див. розвідку Драгоманова Шолудивый Буняка въ украинскихъ народныхъ сказаніяхъ, К. Старина 1887, VIII і Х; передруковано в збірнику його праць, в I т. Збірника фільольоґічної секциї Н. Товариства ім. Шевченка. Найдавнїйшу верзію сеї новійшої верстви Бонякової лєґенди маємо в XVII в. — у Юзефовича Kronika m. Lwowa, c. 266-7, перекладу Півоцкого.

13) Розд. XIII.

14) Іпат. с. 157.

15) Іпат. с. 157, Лавр. с. 240 (до сього текста поправка Арцибашева І, 2 нр. 236: замість „на СулЂ” — „на СтугнЂ”).

16) Іпат. с. 157-8, Лавр. 240.

17) Іпат. л. с. 158-9, Лавр. с. 240.

18) Іпат. с. 160, 1 Новг. с. 67.

19) „Той бо Олегъ мечемъ крамолу коваше и стрЂлы по земли сЂяше... Тогда при ОльзЂ Гориславичи сЂяшеть ся и растяшеть усобицами, въ княжихъ крамолахъ вЂци человЂкомь съкратиша ся” (VI).

20) Іпат. с. 160-1, 1 Новг. с. 118, Лавр. с. 241 Новгор. л. похід на Давида уміщує під 1095 р., але се, правдоподібно, помилка. Насамперед в переговорах з Олегом під Стародубом, є, здаєть ся нинї, натяк, що з Давидом тодї ще не порозумілись, а в оповіданню про суздальську кампанїю просто сказано, що Олег мав іти до Давида „Смоленьску” (Іпат. с. 164), та й Найдавнїйша лїтопись перехід Давида з Новгорода до Смоленська кладе аж на кінець 1095 р. Коли Олег по стародубській кампанїї подав ся до Смоленська, Давида там не чути, але Смольняне тримались Сьвятославичів (се міг бути червень-серпень 1096 р.), у Новгородї ж Давида не було зимою 1096/7 р. (Іпат. с. 165-7). Катадьоґ новгородських князїв зовсїм іґнорує друге се князївство Давида, правдоподібно — се було щось зовсїм ефемерне. З того всього я робив би таку комбінацію, як найбільш правдоподібну: по стародубській кампанїї Давида силоміць вивели з Смоленська в Новгород, нпр. в червнї-липнї 1096 р., але Смольняне стояли до Мономаха в опозиції, і відносини: до Давида були не полагоджені остаточно. Дуже скоро по тому (нпр. серпень-вересень 1096) наступило порозуміннє з Давидом; в своїй автобіоґрафії Мономах згадує про подорож (чи може властиво похід) до Смоленська „с Давыдом смиривше ся”, і вона була десь на початку осени 1096 р. (бо потому Мономах ходив ще на Половцїв на Сулу, а на зиму тогож року він пішов на Поволже). Давида на основі сього остаточного порозуміння виведено з Новгорода, і туди на його місце перейшов знову Мстислав Мономахович. Щож міг дістати Давид? Я думаю, не що иньше як Чернигів — уже тодї.

21) Іпат. с. 164-7.

22) Не знати, чи се стало ся перед убийством ханів в Переяславі, чи по нїм.

23) Іпат. с. 159-60.

24) Я думаю, що до сього Боняковото походу належить звістка Мономаха (Лавр. с. 241), уміщена зараз по облозї Стародуба, і Мономах під Переяслав (на Тугорхана) прийшов десь з Київщини.

25) В лїтописи битва з Тугорханом датована 19 „иуля”, а напад Боняка „въ 20 тогоже мЂсяца, въ день пятокь, въ часъ 1 дне”. Але пятница була 20-го червня, а не липня, і тут треба читати: иуня, а се тим більше, що инакше Тугорхан стояв би під Переяславом сїм тижнїв, трохи за довго.

26) Іпат. с. 161-2.

27) Лавр. с. 245.

28) „Да [є]же начнеши каяти ся Богу, и мнЂ добро серце створиши, пославъ солъ свой или пископа, и грамоту напиши с правдою, — то и волость възмешъ с добромъ, и наю серце обратиши к co6Ђ, и лЂпше будемъ яко преже, нЂсмъ ти ворожбить ни местьникъ”, писав Мономах Олегу по смерти свого сина Ізяслава, Лавр. с. 245.

29) Звичайно розуміють тут звістний Любеч на Днїпрі, вище устя При- пети; але з огляду, що всї тодїшнї княжі з'їзди відбували ся під Київом на пів-невтральній лївобічній території, або на острові, досить правдоподібно, що й сей з'їзд був на лївім боцї Днїпра під Київом, де є озеро Підлюбське (рукоп. матеріали зібр. Бороздіним — див. Барсов с. 143).

30) Іпат. с. 167.

31) Іпат. с. 169-171.

32) Найбільш виразно натякав на союз Мономаха з Васильком той факт, що Давид, діставши звістку, нїби на нього ідуть походом Мономах із Сьвятополком, звернув ся до Василька (що був тодї у нього в арештї), просячи, аби післав до Мономаха, щоб той вернув ся (Іпат. с. 173). Друге — що Мономах не пристав до князїв, коли вони по Ветицькім з'їздї задумували йти на Ростиславичів (Лавр. 232-3).

33) Іпат. с. 171-3.

34) Так виходить з того, що сей похід стоїть в річних записках вже під мартівським 1098 p.

35) Іпат. с. 175.

36) Угорська хронїка з XIV в. (т. зв. Мальована або Маркова Хронїка) представляє неудачу Угрів карою за немилосердність їх короля: коли він вступив в Руську землю, жінка Руського князя nomine Lanca, кинувшись до ніг короля, благала слїзно, аби він не disperderet gentem illam; але король відіпхнув її. Очевидно — се тільки лєґендарна амплїфікація.

1 ... 50 51 52 53 54 55 56 57 58 ... 322
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)