Артеміс Фаул. Розум проти чарів

— Всіх нас ни проковтнеш, пиньок!

Мульч щосили боровся з бажанням зціпити зуби. Відразу пережовувати все, що потрапляє в рот, — це найдужчий із гном’ячих інстинктів, генетична пам’ять, породжена тисячоліттями копання тунелів зубами. Той факт, що гоблін корчився у нього в повній слини пащі, йому більше шкодив, ніж допомагав. У Мульча не лишалося вибору. Зграя насувалась, а зуби, єдина його зброя, не були вільні. Що ж, настав час щось перекусити. Даруйте за каламбур.

І тут зненацька двері розчахнулись. До камери влетів неначе цілий загін поліціянтів. Мульч відчув холодну крицю пістолетного дула у себе на скроні.

— Виплюнь ув’язненого! — наказав чийсь голос.

Мульч залюбки виконав наказ. Увесь заслинений, гоблін гримнувся, блюючи, на підлогу.

— І ви, гобліни, погасіть блискавки!

Кулясті блискавки одна по одній згасли.

— Я не винен, — заскиглив Мульч, показуючи на «Бородавку», що бився в корчах. — Він сам себе підірвав!

Поліціянт заховав зброю в кобуру й дістав пару наручників.

— Мені начхати, що ви тут робите, — сказав він, обернувшись до Мульча, й замкнув наручники йому на зап’ястках. — Коли б моя воля, я б замкнув вас усіх у великій камері, а через тиждень повернувся б, щоб її помити. Але командувач Корч побажав зустрітися з тобою нагорі, й то негайно.

— Негайно?

— Просто Зараз, коли не швидше.

Корча Мульч знав. Саме завдяки командувачеві гном-клептоман кілька разів сідав на дармові урядові харчі. Що ж Джуліусу від нього треба? Зрозуміло, що йдеться не про чаркування на двох чи похід у кіно…

— Просто зараз? Але ж нагорі білий день. Я згорю!

Поліціянт засміявся.

— Ні, друже, там, куди тобі стелеться доріжка, немає денного світла. Там взагалі нічого немає.

Корч чекав на гнома в порталі часового поля. Придумав цей портал також О’Гир. Ельфи та інші чарівні істоти могли через портал заходити в часове поле й виходити з нього, ніяк не впливаючи на зупинений часовий потік. Практично це означало, що, хоча на транспортування Мульча до поверхні пішло майже шість годин, його закинули в поле всього за хвилинку після того, як командувачеві сяйнула ідея послати по іменитого злодія.

Це вперше Мульч опинився всередині зупиненого часу. Зачудовано витріщився він на життя, що, в прискореному темпі мчало за мерехтливим краєм поля. З неймовірною швидкістю миготіли автомобілі, а хмари котилися по небу так, мовби їх гнав десятибальний шторм.

— Мульчу, нікчемний шкідничку! — проревів Корч. — Тут уже можеш скинути свого костюмчика. Поле не пропускає ультрафіолет — принаймні так мене запевнили.

На станції Е1 Мульчеві видали захисний комбінезон. Хоча у гномів груба шкіра, вони надзвичайно чутливі до сонячного світла: хвилина-дві на сонці — і вже маєш готовий опік. Мульч стягнув з себе комбінезон, що щільно облягав йому тіло.