Українець, який відмовився бути бідним

Після того, як донька мецената Надія, котра після його смерті очолює фундацію Петра Яцика, цілковито відмовилася підтримувати конкурс імені батька і взагалі дистанціювалася від нього, в Україні залунали голоси: треба забрати в конкурсу ім'я Петра Яцика, оскільки мовний марафон загрожений. Однак – і це дуже важлива моральна прикмета – на зборах Ліги було вирішено: Яцикове ім'я і надалі залишатиметься прапором патріотичного турніру. Меценати були одностайні: ми не повинні опускатися до дріб'язковості, треба наголосити, що є речі глибоко принципові й неперехідно вищі за невтоленні амбіції.

Сьогодні ця тема не тільки масово артикулюєть-ся в світових ЗМІ. її присутність в інформаційному просторі значно активізувалася після того, як група найбагатших американців, відомих меценатів, узяла на себе зобов'язання віддавати половину своїх грошей на благодійні потреби. В американських газетах з'явилося звернення 38 мільярдерів, які підписали документ під назвою «Клятва дарування». Серед всесвітньовідомих імен, котрі стоять під «Клятвою дарування», – Білл Гейтс, Воррен Баффет, Джордж Лукас, Майкл Блумберг, Томас Бун Пікенс.

Характерний момент читаємо в листі з приводу «Клятви дарування» нафтового магната Томаса Бун  Пікенса: «Я давно заявляв, що одержую задоволення від заробляння грошей, але я також маю задоволення з того, що віддаю їх. Мені більше подобається заробляти гроші, але віддавати їх – теж подобається, це в мене на другому місці…»

Звичайно ж, ці слова міг би повторити й Петро Яцик, який (особливо ж в останні роки життя) значно більше опікувався благодійними проектами своєї фундації, аніж своїм бізнесом. Мовби передчуваючи вже недалекий відхід із цього світу, він поспішив упорядкувати й розрубрикувати все те, що було пов'язане з діяльністю його фундації, котрою раніше він займався хіба що спорадично.

Він навіть розпочав писати – англійською мовою – книжку про своє розуміння життя і про важливі уроки в ньому. Він квапився підсумувати свої «труди і дні». Я не знаю стану того рукопису і чи стане він колись книгою, в якій буде викладено філософію Петра Яцика.

В останні роки життя Яцик задумав Лігу українських меценатів і разом з групою однодумців заснував її. Почуваюся щасливим, що саме мені довелося пйсати її статут і реєструвати Лігу в Міністерстві юстиції. На Яцикову пропозицію я став виконавчим директором Ліги. Він активно цікавився діяльністю українських філантропів із західного світу – як подружжя Антоновичів, подружжя Ковальських, подружжя Воскобійників, а також тим, як вибудовували свої меценатські проекти Костянтин Темертей, Юрій Ємець, Ераст Гуцуляк, порівнював себе з ними, щоб зрозуміти, багато чи мало вдалося йому зробити, беручи до уваги всю складність емігрантської долі.

Оглядаючися сьогодні на його особу, аналізуючи його меценатську стратегію, приходиш до узагальнення: Яцик – це своєрідна, розумно вибудувана держава, в якій панує справді моральна система цінностей. Він багато сил – і коштів – поклав для того, щоб усе склалося саме так.