![Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/7/5/1/0/zagalna-teoriya-derzhavi-i-prava-pidruchnik-dlya-studentiv-yuridichnih-vishchih-navchalnih-zakladiv-download.jpg)
Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-095-0
- Жанр: право
Электронная книга - «Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]». Краткое содержание книги:
Для студентів, аспірантів та викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про державу і право.
4. Прийняттям усіх важливих для суспільства рішень в інтересах більшості з урахуванням прав меншості
5. Державна влада є легітимною — діє в інтересах всього населення і спирається на його довіру.
6. Реальне забезпечення державою прав і свобод людини і громадянина.
7. Організація суспільного життя на засадах політичного і ідеологічного плюралізмів.
Авторитарні режими характеризують стан політичного життя суспільства, при якому мають місце часткове чи повне відсторонення народу від державної влади, обмеження і порушення формально проголошених прав і свобод людини і громадянина. Залежно від пануючої ідеології та рівня відсторонення народу від влади, порушення його прав і свобод авторитарні політичні режими поділяються на тиранічні, фашистські, расистські, військово-диктаторські та ін.
Усі вони характеризуються:
1) вузькою соціальною базою державної влади;
2) надмірної централізацією і концентрацією влади, відсутністю її поділу;
3) застосуванням неправових (свавільних) засобів здійснення влади;
4) порушенням прав і свобод людини;
5) домінуванням в управлінні командних методів.
Авторитарні методи управління часто-густо застосовуються в умовах перехідних періодів від тоталітарного до демократичного і від демократичного до тоталітарного режимів. Це досить добре видно у багатьох державах колишнього СРСР, де вибір між демократією і авторитаризмом за відсутності розвинутого громадянського суспільства лежить у руслі політичного курсу правлячої еліти.
Тоталітарний режим є найбільш жорсткою формою недемократичного режиму, що характеризується крайніми проявами авторитаризму, а саме:
1) народ повністю відсторонюється від державної влади, яка формується без фактичної участі народу і не контролюється ним;
2) держава прагне до глобального панування над усіма сферами суспільного життя, державного контролю в економіці, політиці, культурі, засобах масової інформації, особистому житті тощо;
3) особистість знецінена, вона виступає як засіб для досягнення державних цілей;
4) пануванням принципу «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом»;
5) ідеологічною одноманітністю, застосуванням засобів соціальної демагогії;
6) відкритим застосуванням державою збройного примусу відносно суспільства.
Тоталітарний режим є крайньою формою недемократичного політичного режиму. Як показала практика, в сучасних умовах під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників він незаперечно руйнується. Саме такою була доля нацистського режиму в Німеччині і сталінського — в СРСР.
§ 5. Міжнародні об’єднання держав
У сучасному світі особливого значення набувають такі об’єднання держав, як співдружності, співтовариства і союзи, які можуть потенційно мати, як і конфедерація, перехідний характер до створення федерацій. Такими об’єднаннями на сьогодні є Європейський Союз (ЄС), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Союз Бєларусі і Росії, Британська Співдружність та ін. Об’єднуючі елементи для таких утворень можуть бути різними: економічні, політичні, ідеологічні, правові, культурні, релігійні тощо. В основі організації подібних об’єднань можуть лежати міждержавні договори, статути, декларації, інші юридичні акти. Цілі створення цих об’єднань можуть бути різними. Для досягнення тих чи інших цілей члени об’єднань можуть передавати певні суверенні права наддержавним органам, які в більшості своїй здійснюють не функцію управління, а координують дії держав-членів об’єднання. Деякі організації формують свій бюджет, як, наприклад, ЄС. Правотворча діяльність може здійснюватися у вигляді нормативних актів, які ухвалюються наддержавними органами і узгоджуються державами-членами на рівні держав, глав держав чи урядів. При цьому держави-члени цих об’єднань залишаються незалежними, суверенним державами з правом виходу в будь-який момент з такого об’єднання. Ступінь політико-правової єдності в цих об’єднаннях є значно нижчим, ніж у конфедераціях і тим більше федераціях.
Для міжнародних об’єднань характерні такі ознаки.
1. Формування наддержавних органів для координації діяльності держав-членів.
2. Такі об’єднання не є суверенними. Держави-члени залишаються суверенними державами і передають об’єднанню тільки деякі суверенні права.
3. Відсутнє єдине законодавство. При цьому деякі аспекти суспільного життя можуть регулюватися окремими актами, якщо вони затверджені законодавчими органами держав-членів.