Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України

У Криму в листопаді ж постала Рада народних представників (РНП) — вищий орган керівництва Таврійською губернією. Рада проголосила курс на збереження губернії в складі Росії та засудила поділ Криму й Таврії Центральною Радою. Влада РНП формально поширювалася на всю губернію, реально — тільки на Кримський півострів без Севастополя.

У грудні того ж року в Бахчисараї була проголошена Кримська Народна Республіка (КНР) на чолі з Номаном Челебіджи-ханом. Нову республіку на півострові визнала Центральна Рада.

У грудні 1917 р. в Севастополі постав Військово-революційний комітет, що координував діяльність місцевих більшовиків, есерів та матросів Чорноморського флоту. На місяць у Криму встановилося двовладдя: об’єднані сили РНП та КНР — з одного боку, «червоні» — з іншого.

У січні-лютому 1918 р., користуючись надзвичайною перевагою в силі, революційні матроси розбили загони демократичних сил, захопили півострів та вдалися до терору. Паралельно материкові повіти Таврійської губернії були захоплені червоногвардійцями Донецько-Криворізької республіки.

У березні того ж року на півострові була проголошена Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, формально незалежно, фактично — в складі радянської Росії. Спочатку кримські більшовики включили до складу держави повіти Таврії, через два дні відмовилися від них як таких, що вже входили до складу радянської України. У квітні кримчани знову заявили про свою зверхність над Таврією.

Однак у березні німецько-українські війська звільнили усю колишню Таврійську губернію, і там після адміністративно-територіальної реформи постали Запорізька земля зі столицею в Бердянську, та Новозапорізька земля зі столицею в Херсоні. У часи Гетьманату П. Скоропадського (травень-грудень 1918 р.) обидві землі були об’єднані в Таврійську округу.

Унаслідок наступу на Крим групи військ УНР на чолі з Петром Болбочаном 18—27 квітня та спровокованого ним кримськотатарського повстання радянська влада впала від Перекопу до Бахчисараю, а 29 квітня кораблі Чорноморського флоту підняли українські прапори. Втім, півострів не увійшов до складу УНР, там постав Кримський край, яким послідовно керували два Кримські крайові уряди.

Перший Кримський крайовий уряд на чолі з Сулейманом Сулькевичем проіснував до листопада 1918 р. і мав пронімецьку орієнтацію. Між цим урядом та кабінетом гетьмана Павла Скоропадського велися постійні та малоуспішні перемовини про входження Криму до складу України, які завершилися митною війною та невеликим збройним прикордонним конфліктом (червень 1918 р.). Переговори припинилися через падіння влади гетьмана внаслідок повстання Директорії УНР.

Другий уряд на чолі із Соломоном Кримом постав після відходу німецьких військ, орієнтувався на Антанту та утримався на півострові до весни 1919 р.

У квітні більшовики вдерлися до Криму та захопили більшу його частину, крім Керченського півострова, де укріпилася Біла армія. На захоплених землях постала Кримська Радянська Соціалістична Республіка, що вже не претендувала на Таврію. У червні того ж року ця держава впала під ударами білогвардійців. За їхньої влади в червні 1919 р. Таврійська губернія була відроджена в складі Новоросійської області.

У листопаді 1920 р. Крим був остаточно зайнятий червоними військами, губернія не була формально ліквідована, але обмежена лише кримськими повітами. Нова одиниця без визначеного статусу була поділена на 6 повітів та 17 районів. У жовтні 1921 р. на півострові постала Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.

У складі радянської Росії Крим перебував з 1921 до 1954 р., не враховуючи періоду нацистської окупації 1941—1944 рр. У цей період кордони автономної республіки не змінювалися, лише кілька разів упорядковувався адміністративно-територіальний устрій.

У червні 1945 р., через рік після депортації кримських татар, болгар, вірмен і греків, Президія парламенту СРСР своїм Указом ліквідувала кримську автономію, перетворивши її на звичайну область. Ще через рік, у червні 1946 р., це рішення було закріплено відповідним законом. 1948 р. Севастополь був виведений із складу Кримської області й перетворився на місто республіканського підпорядкування.

У період з осені 1941 до весни 1944 р. Крим був окупований Вермахтом. Формально Генеральний округ Таврія, межі якого приблизно збігалися з кордонами Таврійської губернії, входив до складу рейхскомісаріату «Україна». Фактично ж цивільна адміністрація в Мелітополі опікувалася лише материковими територіями, а півостровом, як найближчим тилом діючої армії, управляло військове керівництво.

1954 р. Крим був переданий із складу РРФСР до складу УРСР — у лютому указом Президії ВР СРСР, в квітні відповідним законом. Незважаючи на певні юридичні колізії, що мали місце під час передавання півострова, заперечувати легітимність цього акту неможливо. У квітні парламент не тільки підтвердив лютневий указ, але й вніс зімни до Конституції СРСР у частині адміністративного устрою. У нових республіканських Конституціях Росії та України 1978 р. Крим і Севастополь були в переліку саме українських територій. Кордони Кримської області та міста Севастополя були незмінними, хоча внутрішній устрій кілька разів зазнавав змін.