Хто проти суперкрутих

Я не могла вимовити й слова через напханий канапкою рот.

— Мрммммрмм, — промимрила я, давлячись хлібом. — Мрмммрммбрм…

Навіть із порожнім ротом я не дуже мала б що сказати мудрого. Ми з Нільсом кілька разів влаштували собі репетиції, тільки вдвох, але не заради вправи, а просто задля задоволення.

— М-м-ми трохи запустили репетиції, — нарешті видушила я з себе. — Т-т-так, займаємося час від часу…

І тоді він сказав…

Сказав те, що змусило моє серце загамселити об легені, упасти в живіт і підстрибнути знову до горла, закласти відразу обидва вуха так, що я цілком оглухла.

— О, кльово! — сказав Маґнус. — Напевно, я невдовзі сконтактуюся з тобою.

Він усміхнувся і пішов собі геть.

Я чула, як Марі й Ільва-Мерете голосно охнули десь поруч.

Я потім знову оглухла, уже втретє за якихось пару тижнів.