Гуляш із турула

«Ференцварош» — це легенда, клуб із більш ніж столітньою традицією. До речі, як і «Реал Мадрид» або «Манчестер Юнайтед», Ференцварош — це назва їх району Будапешта, дослівно «місто Франца». Стадіон «Ференцвароша» проїжджається з лівого боку, якщо їхати з аеропорту «Ферігедь», біля станції «Нейпліґет» синьої гілки метро. Зараз «Ференцварош» грає в другій лізі і славиться тим, що має найгрізніших футбольних фанатів на всю Угорщину. На площу Кошута їх прийшло кількадесят, не більше. Вони вайлувато вештаються серед демонстрантів, попивають з бляшанок тепле пиво «Боршоді» і, мабуть, не зовсім знають, чим би це зайнятись. Фанати не можуть змиритися з тим, що їхній клуб перевели в другу лігу. Їхні зелено-білі улюбленці були дискваліфіковані з першої ліги, бо через великі фінансові борги клуб не отримав ліцензії. Однак кожен розуміє, що насправді не в цьому річ. Всі знають, що комусь просто захотілось знищити Фраді. Зараз «Ференцварош» мусить грати із клубами з якихось малих провінційних міст, замість того, щоб боротись із командою Доброчина за титул чемпіона країни.

Коли штурмували будинок телебачення, а саме з цього й почались всі заворушення, фрадіштак (вболівальники «Ференцвароша») бились у перших рядах. Пліч-о-пліч із фанами «Уйпешта». «Уйпешт» — команда з IV району. Майже половина передових угорських футбольних команд із столиці: «Ференцварош», «Уйпешт», «Гонвейд», «Вошош», «МТК». Фани «Уйпешта» і фрадіштак між собою в принципі не дуже дружать, але в цій справі знайшли силу поєднатися. Історія знає небагато таких зворушливих випадків видовищного братання фанів ненависних між собою команд. Це завжди траплялося перед лицем переломних подій. Наприклад, у Польщі таке було, коли помер Іван Павло ІІ. У Будапешті — коли народилась дивна революція. Потім усе повертається на кола свої і фани з полегшенням повертаються до давніх розборок та племінної ненависті. У нетиповій ситуації братання з ворогом вони почуваються не зовсім у своїй тарілці, якось не по-чоловічому. Будинок державного телебачення на площі Свободи, окрім фанів «Уйпешта» і «Ференцвароша», а також націоналістів, брали штурмом ще п’ять поліцаїв, один прикордонник і один офіцер угорської армії. Всі — у цивільному і у вільний від служби час (це взято з матеріалів, що зафіксували камери спостереження). Ось так виглядає пародія угорської долі — куруци[63] і лабанці[64] ХХІ першого століття.

Фани «Уйпешта» мали бути в сильному розпачі; буквально недавно їхній улюблений клуб вилетів із розіграшу Кубка УЄФА, програючи вдома від чемпіона Ліхтенштейна — ФК «Вадуц» з рахунком 1:4. Добре, хоч на площі Свободи можна було відірватися і святкувати здобуту перемогу. У будинку телебачення фанати успішно захопили автомати з напоями та батончиками.

Протягом двох наступних ночей після того, як захопили телебачення, фрадіштак бились також на проспекті Ракоці і на площі Октоґон. Але в суботу, двадцять третього вересня, мали вже кращий настрій. Їхня команда виграла турнірний матч у другій лізі з рахунком 7:1. Коли вони підходили до площі безладними групками, в зелених майках, з бляшанками пива в руках, перед ними прокотився попереджувальний шепіт: «Фрадіштак на підході!». Але вони вмить безслідно розчинились у багатотисячній юрбі.