Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Що це?
Посміхнувшись, він простягнув листок Ніккі.
— Дещо, чому його превосходительство буде дуже радий. Карта.
— Карта чого?
— Де цей малий був. Я намалював її з його слів. — Він розсміявся зі свого жарт.
— Невже? — Посмішка солдата зацікавила її. Така людина посміхається, тільки якщо роздобула щось дуже цінне — те, що дозволить вислужитися в очах начальства. — І де ж була ця людина?
— Відвідувала свого володаря. — Він помахав папірцем так, немов у руках у нього була карта, яка вказує, де заховані скарби. Втомившись від гри, Ніккі вихопила в солдата обривок і розгорнула зім'ятий листок. Це дійсно була карта з ретельно намальованими річками, береговою лінією і горами. Навіть проходи в горах вказані.
Ніккі відзначила, що карта справжня. Коли вона жила в Палаці Пророків, Новий світ був місцем далеким і таємничим, яке рідко відвідували небагато сестер. І кожна сестра, яка відправилася туди, вела точні записи, а по них згодом підправляли карти, які зберігалися у Палаці. Під час навчання послушниці запам'ятовували ці карти. І хоча в ті роки Ніккі і не думала, що їй коли-небудь доведется подорожувати по Новому світу, відображений на карті шматок місцевості був їй добре знайомий. Ніккі уважно вивчала карту, відзначаючи все нове, чого вона не знала.
Солдат тицьнув у єдиний на карті кривавий відбиток пальця.
— Ось тут і ховається Магістр Рал. Помічений точкою в горах.
Ніккі на мить перестала дихати. Вона втупилася на картy, ретельно відкладаючи в пам'яті кожен струмок, кожну річку, кожну гору, дорогу, стежку і перевал, кожне місто, кожне село.
— Що ця людина ще розповіла перед смертю? — Вона підняла очі на солдата. — Його превосходительство чекає моєї доповіді. Я якраз прямую до нього. — Вона клацнула пальцями. — Викладай усе.
Солдат почухав бороду. Під нігтями у нього була засохла кров.
— Ти йому розкажеш, так? Скажеш, що сержант Ветцель отримав ці відомості від гінця?
— Звичайно, — запевнила Ніккі. — Нагороду отримаєш ти. Мені вона ні до чого. — Вона постукала по золотому кільцю в губі. — Імператор завжди — кожну мить — знаходиться в моїх думках. Напевно він саме зараз бачить моїми очима, що саме ти добув ці відомості. Так що ж ще повідав той чоловік?
Сержант Ветцель знову почухав бороду, явно намагаючись вирішити, чи варто довіряти Ніккі або краще самому повідомити ці відомості Джегану. В Імперському Ордені ніхто нікому не довіряв. Сержант чухав бороду, залишаючи в волоссі недоноски висохлої крові.
Ніккі дивилася в його червоні очі. Від вояки несло перегаром.
— Якщо ти не розповіси мені все, сержант, причому негайно, то опинишся наступним клієнтом на цьому столі, і я вислухаю твою доповідь, яка буде перемежовуватися з твоїми криками, а коли закінчу, тебе закинуть в фургон з небіжчиками.
Він поспішно кивнув, здаючись.
— Звичайно. Я просто хотів переконатися, що його превосходительство дізнається про моє досягнення. Ми постійно відправляємо відділення з шести чоловік на розвідку. Група рухалася по колу на північ, в обхід ворожої армії. З ними була одна чаклунка, щоб прикривати їх. Вони були десь на північний захід від ворожих військ, коли чисто випадково напоролися на цього малого. І притягли мені його для допиту. Я з'ясував, що він — з числа постійних гінців, що курсують туди-сюди з доповідями Магістрові Ралу. Ніккі показала на карту.
— Але це ось виглядає як розташування ворожих військ. Ти хочеш сказати, що Рі… Магістр Рал не зі своєю армією?
— Точно. Гонець не знав чому. Його єдиний обов'язок — доставляти своєму повелителю відомості про дислокацію і стан військ. — Сержант постукав по карті в руці Ніккі. — Ось тут і ховається Магістр Рал зі своєю дружиною.
У Ніккі мало не відвисла щелепа.
— З дружиною…
Сержант Ветцель кивнув:
— Цей малий сказав, що Магістр Рал одружився на якійсь бабі, відомій як Мати-сповідниця. Вона поранена, і вони ховаються там, в горах.
Ніккі згадала, які почуття відчував Річард до цієї жінки, згадала її ім'я: Келен. Одруження Річарда все міняє. Це може перешкодити її планам. Або…
— Що-небудь ще, сержант?
— Гонець сказав, що з Магістром Ралом і його дружиною перебуває ще одна баба, Морд-Сіт. Охороняє їх.
— Але чому вони там? Чому Магістр Рал і Мати-сповідниця не зі своїм військом? Не в Ейдіндрілі? Не в Д'харі, нарешті?
Сержант похитав головою:
— Гонець — простий солдат, він уміє тільки швидко скакати і читати карту. Це все, що він знав: вони там, у горах, і одні. Ніккі такий поворот подій спантеличив.