Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
— Чари уявної смерті, мій пане. Броган глянув Лунетту. Вона не зводила очей зі старої і безперервно чесала руки.
— Чари уявної смерті, ось як. А точніше?
— Ну, я ніколи не бачила, як це робиться, так що точно сказати не можу — але можу розповісти вам, що мені говорили про це, якщо вас цікавлять відомості з других рук.
— Розповідайте, — видавив крізь зціплені зуби Броган.
— Бачити смерть або прийняти її — це відбувається на рівні духу. Коли ми бачимо тіло, яке покинула душа — або дух, якщо завгодно, — то говоримо, що людина померла. Чари уявної смерті змушують людей повірити, що вони бачили тіло, з якого відлетіла душа, але не тільки. Заклинання змушує їх вірити в це на рівні їх власного духу.
Стара похитала головою, ніби вважала подібну річ вражаючою і обурливою одночасно.
— Однак це дуже небезпечно. Духи повинні зберігати душу людини, поки та в чарівному коконі. І якщо щось піде не так, вона залишиться безпорадною в підземному світі. Дуже неприємна смерть. Але якщо все пройде гладко і духи повернуть те, що зберегли, тоді заклинання спрацює і людина залишиться живою, хоча всі, хто бачив його смерть, будуть вважати її мертвою.
Однак, хоча кажуть, що таке можливо, я ніколи не чула, щоб хтось скористався чарами уявної смерті. Цілком може бути, що це всього лише пусті домисли.
Броган мовчки сидів, зіставляючи її слова з тим, що вже чув раніше, намагаючись зібрати отримані відомості воєдино. Напевно Мати-сповідниця все ж вдалася до цього фокусу, щоб уникнути справедливої відплати, але навряд чи вона могла зробити це одна, без спільників.
— Хто може накласти чари уявної смерті? Стара відповіла не відразу. Її вицвілі блакитні очі загорілися небезпечним блиском.
— Тільки чарівник, мій пан. Тільки чарівник, що володіє величезною могутністю і безмежними знаннями.
Зустрічний погляд Брогана був твердий і настільки ж небезпечний.
— А в Ейдіндрілі є чарівники? Стара повільно посміхнулася. Очі її засяяли. Порившись в кишені, вона кинула на стіл монету, яка, трохи покрутившись, завмерла прямо перед генералом. Броган взяв срібний кружок і уважно оглянув.
— Я поставив питання, стара. І хочу отримати відповідь.
— Вона у вас в руках, мій пане.
— Я ніколи не бачив таких монет. Що на ній зображено? Схоже на величезний палац.
— О, так і є, мій пане, — прошипіла стара. — Це місце порятунку Пророків, чарівників і магії. Це — Палац пророків.
— Жодного разу не чув. Що ще за Палац Пророків?
Стара посміхнулася йому, немов родича.
— Запитайте у вашої чаклунки, пане мій. І вона повернулася, збираючись піти. Броган схопився на ноги.
— Ніхто не дозволяв тобі йти, ти, стара беззуба жаба!
— Це через печінку, мій пане, — кинула вона через плече.
Броган сперся кулаками на стіл.
— Що?!
— Люблю сиру печінку, мій пане. Напевно, від цього у мене з часом і випали зуби.
В цю хвилину з'явився Гальтеро. Він обігнув стару і дівчинку, які йшли до дверей, і відсалютував.
— Пане генерал, дозвольте доповісти…
— Почекай!
— Але…
Жестом звелівши Гальтеро замовкнути, Броган повернувся до Лунетти.
— Кожне слово правда, пане генерал. Вона як водомір, ковзає тільки поверхні. Але все, що вона сказала, бути правдою. Вона знає набагато більше, ніж говорить, але те, що сказала, — правда.
Броган нетерпляче махнув Етторе. Юнак, підлетівши до столу, замір по стійці «струнко».
— Пане генерал? — Очі Брогана звузилися.
— Схоже, нам попалася єретичка. Чи не хочеш ти довести справою, що заслуговуєш право носити червоний плащ, який зараз на тобі?
— Дуже, пан генерал!
— Перш ніж вона вийде з будівлі, перехопивши її і відведи в камеру. Вона підозрюється в єресі.
— А як бути з дівчинкою, пане генерал?
— Ти що, не чув, Етторе? Дівча — родичка єретичка. До того ж нам зовсім не потрібно, щоб вона бігала по вулицях з криками, що її бабусю забрали Захисники пастви. Ту, кухарку, стали б шукати, а цих бродяжок ніхто не вхопиться. Тепер вони наші.
— Слухаю, пане генерал. Я негайно цим займуся.
— Я сам її допитаю. І дівчинку теж. — Броган застережливо підняв палець. — І для них краще, якщо вони будуть готові правдиво відповісти на всі питання, які я задам.
Етторе розуміюче посміхнувся.
— Вони зізнаються, коли ви прийдете до них, пан генерал. Клянуся Творцем, вони будуть готові зізнатися у всьому.
— Відмінно, хлопець, а тепер біжи, поки вони не вийшли на вулицю.
Ледве Етторе рвонувся з місця, як Гальтеро нетерпляче ступив вперед, але не промовив жодного звуку.