Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання
- Автор: Зінченко І. О., Тютюгін В. І.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 966-8030-04-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання». Краткое содержание книги:
В окремому розділі монографії наводяться матеріали судової практики, в яких вирішувалися питання кваліфікації та призначення покарання при множинності злочинів; дасться перелік збірок судової практики, у яких містяться її матеріали з кримінальних справ.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
Якщо один вчинений винною особою злочин підпадає під ознаки різних частин однієї статті КК, що передбачають різні кваліфіковані склади цього злочину (наприклад, грабіж, поєднаний з проникненням у житло (ч. 3 ст. 186) і у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК), то вчинене діяння кваліфікується за тією частиною статті, що передбачає більш суворе покарання (в даному випадку за ч. 4 ст. 186 КК). Кваліфікація за ознакою повторності тут не потрібна, тому що в цьому випадку вчиняється лише один злочин, у якому наявні лише декілька кваліфікуючих ознак. Але в процесуальних документах, наприклад, в обвинувальному вироку, всі ці кваліфікуючі ознаки обов’язково повинні бути зазначені.
Якщо ж особа у різний час вчиняє два злочини, які підпадають під ознаки однієї й тієї самої статті Особливої частини КК, але кожен із них містить кваліфікуючі ознаки, передбачені у різних частинах цієї статті (наприклад, особа вчиняє спочатку грабіж, передбачений ч. 3 ст. 186, а через деякий час — ч. 4 ст. 186 КК), то вчинене має визнаватися і повторністю, і сукупністю (так звана, «повторність-сукупність»)[185]. У такому випадку вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів (у наведеному прикладі за ч. 3 ст. 186 і ч. 4 ст. 186 КК). Що ж стосується формули обвинувачення, то у відповідних процесуальних документах мають бути зазначені всі кваліфікуючі ознаки цих злочинів, у тому числі і повторність.
1.4.2. Сукупність злочинів
Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
Визначення сукупності злочинів, яке наведене в ч. 1 ст. 33 КК, дозволяє виділити наступні її ознаки:
Кількісна ознака.
Особа (група осіб) вчиняє два або більше самостійних одиничних злочинів. Сукупність злочинів не може утворюватись із правопорушень, а також із суспільно небезпечних діянь, що не передбачені в Особливій частині КК. Характеризуючи цю ознаку, М.С. Таганцев вказував, що «сукупність злочинів існує тоді, коли діяння, в яких обвинувачується підсудний, відокремлені одне від одного і з зовнішньої, і з внутрішньої сторони, — в цьому і полягає межа, що відокремлює сукупність від одиничного злочину»[186].
Якісні ознаки.
1. Кожний зі злочинів у складі сукупності передбачений в Особливій частині КК як самостійний склад злочину. Це можуть бути будь-які поєднання одиничних злочинів: простого з простим (наприклад, крадіжка і зґвалтування); простого з ускладненим або двох ускладнених (наприклад, триваючого і складеного злочинів); закінченого і незакінченого злочинів; а також злочинів, вчинених особою в співучасті або одноособово.
2. Злочини, що утворюють сукупність, як правило, є різнорідними. Але в окремих випадках вони можуть бути однорідними і навіть тотожними.
В теорії кримінального права питання щодо характеру злочинів у складі сукупності тлумачиться неоднозначно. Так, О.М. Яковлев вважає, що відмінність сукупності злочинів від інших видів множинності злочинних діянь полягає саме в тому, що сукупність утворюють не будь-які, а лише різнорідні злочини. Такими злочинами визнаються діяння, що мають різні безпосередні об’єкти, або вчиняються з різними формами вини[187].
Т.Е. Караев і Ю.М. Юшков вказують, що сукупність утворюється різнорідними і однорідними посяганнями[188]. На думку А. С. Нікіфорова і В П. Малкова в сукупність можуть входити не тільки різнорідні, однорідні, а й і юридично тотожні діяння. Зокрема. В.П. Малков пише, що за сукупністю злочинів можуть бути кваліфіковані тотожні діяння, якщо першим діянням є замах на злочин, а другим — закінчений злочин — і навпаки[189].
І.Б. Агаєв наполягає на тому, що однорідні і тотожні злочини не можуть входити до сукупності злочинів, тому що вони є головними ознаками повторності, крім того, — як зазначає цей автор, — кваліфікація злочинів при сукупності заснована на їх різнорідності[190].
На нашу думку, сукупність звичайно утворюється різнорідними злочинами. Однак, вона також може мати місце при вчиненні однорідних злочинів, якщо інші правила кваліфікації таких злочинів не передбачені в законі (визначена в Особливій частини КК, як виняток, повторність однорідних злочинів).
185
Докладно про це див. параграф 1.4.2 цієї роботи.
186
Див.: Таганцев Н.С. Курс русского уголовного права. Часть общая. — СПб., 1880. — С. 561.
187
Див.: Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. — С. 131.
188
Див.: Караев Т.Э. Повторность преступлений. — М., 1983. — С. 28; Юшков Ю.П. Множественность преступных деяний (вопросы квалификации преступлений и назначения наказания). — Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Свердловск, 1974. — С. 12.
189
Див.: Никифоров А.С. Вказ. праця. — С. 15; Малков В.П. Повторность преступлений. — Казань, 1970. — С. 116.
190
Див.: Агаев И.Б. Проблема повторности в уголовном праве. М., 2004. — С. 76–77.