Вінні-Пух та його друзі
- Автор: Милн Алан Александр
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: © Видавництво Івана Малковича \'\'А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА\'\'
- ISBN: 966-7047-35-0
- Переводчик: Солонько Леонід
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Вінні-Пух та його друзі». Краткое содержание книги:
– Ну, словом, вона там, Пуше.
– Може, вона переїхала туди? – сказав Пух.– Просто так, щоб не сидіти на місці?..
Під столом в іншому кутку кімнати щось зашаруділо, і на очі своїх гостей знову з'явилася Сова.
– Гей, Пацю,– сказала Сова з дуже роздратованим виглядом.– Де Пух?
– Я й сам не зовсім розумію, де я,– сказав Пух.
Сова озирнулася на його голос і насуплено зиркнула на ту частину Пуха, яка ще трохи виднілася з-під крісла.
– Пуше,– з докором сказала вона,– це ти наробив?
– Ні,– скромно сказав Пух,– навряд чи це я.
– А хто ж?
– По-моєму, це вітер,– сказав Паць.– По-моєму, твою хатку повалило вітром.
– Ага, он воно що! А я гадала, що це витівки Пуха.
– Ні,– сказав Пух.
– Якщо це вітер,– сказала Сова,– то Пух, мабуть, і справді не винен. Тоді ми знімемо з нього тягар провини.
Із цими милостивими словами вона злетіла вгору, щоб помилуватися своєю новою стелею.
– Пацю! – голосним шепотом покликав свого друга Пух.
Паць нахилився до нього:
– Чого тобі, Пуше?
– Що, вона сказала, з мене треба зняти?
– Вона сказала, що не звинувачує тебе.
– А-а! А мені вчулося, ніби вона сказала, що з мене треба зняти те, що на мені лежить... Еге, тепер ясно.
– Сово,– сказав Паць,– злети вниз та спробуємо допомогти Пухові.
Сова, яка ніяк не могла намилуватися своєю поштовою скринькою на стелі, злетіла донизу. Удвох із Пацем вони довго смикали й штовхали крісло, й нарешті Пух таки вирачкував з-під нього і зміг огледітися довкола.
– Так-так! – сказала Сова.– Приємне видовисько!
– Що ми будемо робити, Пуше? Ти можеш щось придумати? – спитав Паць.
– Еге, я саме думав над однією штукою,– сказав Пух.– І придумав таку собі дрібничку.
І Пух заспівав:
– Оце й усе! – сказав Пух.
Сова осудливо кахикнула й сказала, що коли Пух певен, що це справді все, то тепер вони можуть спрямувати свої Розумові Здібності на Проблему Пошуків Виходу.
– Бо тепер,– сказала Сова,– ми не можемо вийти через те, що досі було Парадними Дверима. На них щось звалилося.
– А як можна вийти ще? – стривожився Паць.
– Оце і є та проблема, Пацю, на розв'язання якої я просила Пуха спрямувати свої Розумові Здібності.
Пух сів на підлогу, яка була колись стіною, і втупився очима в стелю, яка була колись саме тією стіною, де колись були двері, що колись були Парадними Дверима, і спробував спрямувати на них свої Розумові Здібності.
– Сово, ти можеш злетіти до поштової скриньки з Пацем на спині? – спитав він.
– Ні,– квапливо сказав Паць,– вона не може, не може!
Сова заходилася пояснювати, що таке Необхідна і Відповідна Спинна Мускулатура. Вона вже якось пояснювала це Пухові та Крістоферові Робіну, але то було давно, і звідтоді вона весь час чекала слушної нагоди, аби повторити все знову, бо це така штука, яку спокійно можна пояснювати двічі, не боячись, що хтось уторопає, про що йде мова.
– Розумієш, Сово, якби ти могла посадовити Паця в поштову скриньку, він зумів би протиснутися крізь щілину, в яку вкидають листи, а тоді зліз би з дерева й побіг за підмогою,– пояснив Пух.
Паць негайно повідомив, що за останній час він значно побільшав і навряд чи зуміє протиснутися крізь щілину, хоч би як старався.
Сова сказала, що за останній час щілина для листів значно побільшала, спеціально на той випадок, якщо прийдуть великі листи, отже, Паць напевне протиснеться.
– Але ж ти щойно сказала, – зауважив Паць, – що твоя спинна макулатура, чи як там вона зветься, не витримає!
Сова сказала:
– Авжеж, не витримає, про це годі й думати.
І Паць сказав:
– Тоді краще подумаємо про щось інше, – і перший глибокодумно наморщив чоло.
А Пух пригадав той день, коли він врятував Паця від потопу і всі були в захопленні від його геройства; і тому він подумав, що було б чудово-пречудово, аби зараз усе повторилося знову.
І раптом, як це бувало з ним і раніше, йому сяйнула Блискуча Думка:
– Сово,– сказав Пух,– я щось придумав.
– Геніальний і Помагальний Ведмідь! – сказала Сова.
Пух запишався, почувши, що його назвали Преміальним і Помагальним Ведмедем, і скромно сказав, що ця думка випадково приблудила в його голову, і він не вимагає за неї премії.