Пригоди на Шостому континенті

Цього спокійного ранку мені загрожувала найстрашніша небезпека. Тільки не подумайте, що це акула, морський диявол або спрут — нічого схожого!

Я пливу слідом за Баск'єрі, щоб зняти його за роботою у мадрепорових хащах, коли бачу схожу на конус черепашку. Такі я вже бачив, але ця значно більша: п'ять або шість сантиметрів. Піднімаю її і кладу за пасок купальних трусиків. Звідси черепашка не вислизне, — вона сильно притиснута до тіла.

Через годину ми повертаємося в човен. Тільки ми вилізли з води, я показав знахідку Рогі:

— Подивись-но, яку чудову черепашку я знайшов.

— Кинь її! Кинь зараз же! Обережно! — кричить Джанні. Я кидаю черепашку і здивовано дивлюсь на нього. Він пояснює:

— Це ж «конус»! Та ще й великий! Він страшенно отруйний. Укол його хоботка — майже вірна смерть!

Я ковтаю слину, дивлюсь на черепашку. Вона лежить на дні човна така смирна, навіть приваблива. Гаряче дякую в душі Всевишньому за те, що він врятував мені життя, і вирішую відмовитись од колекції черепашок, яку я тільки-но почав збирати. Досить з мене марок… вони — я в цьому певний, — абсолютно нешкідливі.

Це просто окремий випадок, ні з чим не зв'язаний, один з багатьох пережитих мною. Але я розповів про нього, щоб яскравіше передати небезпечні умови, в яких кожного дня працювала група, ретельно і систематично збираючи матеріали на морському дні.

Наша робота — не прогулянки вздовж берега з маскою на обличчі і не короткочасні занурення в коралові глибини, щоб дістати мадрепору або черепашку (чи щось інше — це не змінює суті справи). Тут йдеться про «розшуки», важкі небезпечні розшуки. Залазячи рукою у підводний грот чи зриваючи самітну підводну квітку, як правило, боляче обпечешся, подряпаєшся або небезпечно наколешся. Та й спускатися під воду часто буває важко, а коли робити це раз у раз — сильно виснажуєшся. Кожна крихітка мозаїки, яку Баск'єрі кінець кінцем складе, — наслідок важкої праці, витримки, сміливості. Я вже розповідав про невеликі вибухи, після яких налітало десять, п'ятнадцять, двадцять акул, і ми разом з ними кидалися на здобич. Я оповідав про це тоді ніби жартома, бо мені хотілося звернути вашу увагу насамперед на надзвичайність цієї сцени: люди та акули налітають одне на одного — хто скоріше вхопить здихаючу рибину. Але — я певен — крім усмішки, ця сцена мала викликати ще й думку про те, що не кожний наважився б наражатися на таку небезпеку.

На власній шкурі я переконався, що перебувати на дні в оточенні зграї голодних акул не зовсім приємно.

Розшуки та збирання матеріалів — ще не все. Вони закінчуються, як тільки сідає сонце. А ввечері матеріали класифікуються, складається ретельний перелік експонатів, які після цього занурюються у ванни з формаліном, який страшенно смердить, від нього сльозяться очі, страшенно пече подряпані, потріскані руки.

Баск'єрі невтомно працює до самої ночі. А ранком, коли тільки-но виткнеться краєчок сонця, все починається знову!