Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

Імператор змушував всіх вносити гроші, які треба було відправити уннам. Він обклав даниною навіть тих, які за присудом суду або по царській щедроті отримали тимчасову пільгу при оцінці землі. Необхідну кількість золота, більшу від свого стану, вносили також сенатори. Багатьох самий величний стан доводив їх до страждань та принижень. Побоями вимагали у них гроші за наказом чиновників, на яких імператором був покладений цей обов'язок, так що багаті люди виставляли на продаж вбрання дружин та свої пожитки. Такі нещастя уразили римлян після цієї війни, що багато з них заморили себе голодом або пішли з життя, повісившись.

За короткий час була спустошена скарбниця; золото та втікачі були відправлені до уннів. Виконання цієї справи було доручено Скотту. Римляни вбивали багатьох перебіжчиків, бо ті опиралися видачі їм скіфам. Серед них було кілька осіб царського роду, що відмовлялися служити Аттилу й перейшли до римлян. Окрім того, Аттило ще вимагав, щоб асимунтійці видали всіх військовополонених, римлян та варварів, що вони захопили.

Асимунт — це міцна фортеця недалеко від Іллірика, в бік Фракії31. Його жителі вчинили ворогу багато шкоди. Вони не захищались зі стін, а виступали із окопів і билися з незчисленною кількістю ворогів та воєнноначальниками, що користувалися у скіфів великою славою. Унни, втративши сподівання захопити замок, відступили від нього. Тоді асимунтійці виступили проти них зі своїх укріплень і погнались за ними далеко від свого округу. Коли вартові дали їм знати, що ворог проходить мимо зі здобичю, то вони напали на них несподівано і відняли захоплену ними у римлян здобич. Маючи меншу чисельність, асимунтійці перевершували ворога мужністю та завзяттям. В цій війні вони перебили багато скіфів, а багато римлян звільнили й приймали до себе тих, що втекли від ворога.