Пісні далекої Землі [The Songs of Distant Earth - uk]

Бортове радіо тепер безперервно передавало сигнали тривоги, а в проміжках — попередження про небезпеку. Лорен намагався щось із них розібрати, але раптом побачив, що з лінією горизонту коїться щось дивне. Вона опинилася не там, де мала бути!

Все це було надто заплутане, збивало з пантелику: адже наполовину він ще перебував там, унизу, зі скорпами, і ще жмурився, коли дивився на небо чи море. Може, щось негаразд у нього з зором? Він був цілком певен того, що «Каліпсо» йде, рівно, і однак власні очі підказували йому, що судно різко занурюється в воду.

Виявляється, ні; то море підіймається вгору з ревом, що перекривав усі інші звуки. Він навіть не насмілювався визначити висоту тієї хвилі, що оце накотилася на них; тепер він розумів, чому Брант скерував судно у відкрите море, подалі від смертоносних мілин, на які всю свою лють от-от спрямує цунамі.

Наче якоюсь велетенською рукою «Каліпсо» підняло вгору, носом до зеніту. Лорен безпорадно заковзав палубою; намагався схопитися за якийсь стояк, але промахнувся й наступної миті гепнувся у воду.

— Згадай-но тренування на випадок аварії, — сердито сказав сам до себе. — Чи то в морі, чи то в космосі — засада одна: найбільша небезпека — то паніка, тож тримай себе в руках…

Потонути ризику не було: про це потурбується його рятувальний жилет. До речі, де ж той клятий вмикач наповнення газом? Його пальці гарячково перебирали тасьму на поясі, і попри все своє самовладання його на мить охопив неприємний холодок. Аж ось знайшов той металевий важілець, який ввімкнувся з першого дотику, і Лорен полегшено відчув, що жилет наповнюється повітрям, захоплюючи його в дружні обійми.

Тепер єдина реальна загроза може надійти лише від самої «Каліпсо», якщо вона впаде йому прямо на голову. То де ж судно?

Надто близько, щоб почуватися затишно в цій круговерті, коли верхня палуба вже наполовину занурена в море. Неймовірно, але більшість екіпажу все ще, здається, якось тримається на борту. Вони показували на нього, і хтось готував для нього рятувальний пояс.

У воді було повнісінько різного мотлоху — стільців, коробок, уламків обладнання — і там же бовтався полозковий апарат, який випускав бульбашки з пошкодженого поплавця й повільно занурювався. Сподіваюсь, вони його виловлять, подумав Лорен. Інакше це буде надто дорога поїздка, і промине ще чимало часу, доки зможемо знов вивчити скорпів. Він трохи пишався собою, що так спокійно оцінює ситуацію, перебуваючи в таких скрутних умовах.

Щось зачепило його праву ногу; він машинально спробував звільнитися. Хоч йому кольнуло неприємно в литку, він був скоріше роздратований цим, аніж стривожений. Адже він на плаву, в безпеці, велика хвиля вже пройшла, і тепер нічого не могло йому загрожувати.