Веселий ярмарок
- Автор: Киселев Сергей, Пригорницький Юрій
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Веселий ярмарок». Краткое содержание книги:
В сборник вошли произведения украинских советских писателей, работающих в жанре юмора и сатиры. Здесь читатель найдет прозаические и стихотворные юморески, басни, фельетоны, памфлеты, пародии, сатирические миниатюры, опубликованные в последнее время в периодике.
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.
Перейти на страницу:
Іван Немирович
«СЕЛЯВУХА»
Останній лірико-драматично-трагедійний лист поета до своєї зрадливої коханої
Що ж, ніщо у світі цім не вічне,
Як і ми, як наші почуття...
Зрадивши, ти кинула цинічно:
— Селяві,— таке, мовляв, життя.
Все святе, велике і достойне
Розтоптала.
Й сталося страшне:
Вдарила, немов бика на бойні,
Тобто прикандичила мене.
Ані милосердя, ані знижки
На минуле — бац по голові!
До легкої все звела інтрижки:
Погуляли, й досить — селяві.
...Як мені на серці важко й тоскно,
Мов котяра кігтями шкребе.
Адже все те я сприймав серйозно:
Розумієш, я любив тебе.
Називав «красуня», «фея», «мила»,
Як, мабуть, закохані усі...
Скільки гонорарів полетіло —
Подарунки, ресторан, таксі...
Чесно я платив за щедрі ласки
І за поцілунки вогневі.
Тільки не подумай щось, будь ласка,
Я ж не скупердяга... Селяві.
І хоч знав, обожнюючи палко,
Що порожня, легковажна, зла —
Грала ти під_інтелектуалку,
Бо ж ніколи нею не була,—
Але я — поет культурний, чемний,
Тож банальні мислі, не нові
(Щоб тобі зробити щось приємне)
До небес підносив. Селяві.
Селяві... Бо уклепавсь по вуха,
Жив в чаду оманливих надій...
Що ж, прощай, нещасна селявухо,
Нездійсненний ідеале мій...
О, хотів уже поставить крапку,
Дописавши вірша до кінця,
Та згадав іще пухнасту шапку —
Дорогу, з блакитного песця.
Обійшлась вона у циклик віршів,
А якщо на гроші — сотні в дві.
Тільки сказано це так, між іншим,
Я ж не жмот якийсь там... Селяві.
Ти радала, буду лити сльози.
Не надійсь — не дійде до плачу.
Перейду з поезії на прозу
І ліричну повість упечу.
Перейти на страницу: