Повернення Короля [з ілюстраціями]

З роду в рід намісники вважали, нібито ніхто не знає їхньої таємниці, але я здавна знав, що в Білій Вежі, як і в Ортханку, зберігався один із семи палантірів. Доки мудрість не зрадила Денеторові, він уникав користуватися ним, знаючи межу своїх сил. Але згодом намісник став самовпевненим; коли війна підійшла впритул, він зазирнув у палантір - і став жертвою підлого підступу. Після від'їзду Боромира він, мабуть, робив це все частіше. Великим був гонор Денетора, він не дав себе поневолити; але він міг бачити лише те, що Саурон вважав за потрібне показувати. Поза сумнівом, Денетор отримував і корисні відомості, але свідоцтва непереможної могутності Мордору, котрі йому весь час постачали, посіяли розчарування й безнадію в його серці, що нарешті потьмарили розум.

- А я ж голову сушив, - втрутився Пін. - Денетор якось вийшов з кімнати Фарамира, а повернувся зламаний, постарілий...

- Ми бачили дивне світло в кімнаті під дахом незабаром після того, як Фарамира було поранено, - пригадав Берегонд. - Бувало світло і раніше, люди казали, буцімто Намісник почав думкою битися з ворогом...

- На жаль, це була правда, - сказав Гандальф. - Ось у такий спосіб вдалося Сауронові невидимо вторгнутися до Мінас-Тіріту. Тому і довелося мені кинути поле битви. І я залишуся тут ще надовго; невдовзі доведеться попіклуватися не тільки про Фарамира. Я бачив з муру гірке видовище; хтозна, чи не чекають на нас ще більш сумні події. Піне, ти можеш піти зі мною. А ти, Берегонде, повинен повернутися до Цитаделі і про все доповісти командирові. Мабуть, він вважатиме за потрібне виключити тебе з гвардії. Але скажи йому - якщо він бажатиме врахувати мою думку, - що я раджу відіслати тебе сюди, ти будеш при новому Намісникові, коли той прокинеться... якщо взагалі прокинеться. Адже це тобі він повинен завдячувати, що не згорів живцем. Йди, Берегонде. А я вийду ненадовго і незабаром повернуся.

Він кивнув головою до Піна, і вони вирушили до нижнього міста. По дорозі їх наздогнав рясний дощ; він ішов та йшов, гасячи пожежі, і тільки білі клуби пару та шипіння згасаючих вогнищ супроводжували їх на вулицях Мінас-Тіріту. [118]