Місячний камінь [The Moonstone - uk]

— Цього вони не подумають, містере Беттередж, — відповів сищик. — Я їм скажу, що робитиму обшук у всіх, — починаючи з міледі і тих, хто ночував у домі в середу. Це чистісінька формальність, — додав він, глянувши скоса на мою пані, — але слуги сприймуть це так, ніби їх ставлять нарівні з господарями, і, замість того щоб заважати слідству, вважатимуть за честь сприяти йому.

Я повинен був визнати, що він має рацію. Міледі спочатку здивувалась, але потім теж погодилася, що це справедливо.

— А ви певні, що такий обшук необхідний? — спитала вона.

— Це найкоротший шлях до мети, міледі.

Моя пані встала, щоб подзвонити покоївці.

— Ви поговорите зі слугами, спочатку одержавши ключі від мого гардеробу.

Сищик Кафф спинив її вельми несподіваним запитанням:

— А чи не краще нам спочатку пересвідчитись, що й інші дами і джентльмени теж погодяться на це?

— Єдина інша дама в цьому домі — міс Веріндер, — відповіла моя пані здивовано. — Єдині джентльмени — мої племінники, містер Блек і містер Еблуайт. Можете не сумніватись — вони не відмовляться.

Я нагадав міледі, що містер Годфрі вже від'їжджає. Не встиг я промовити ці слова, як містер Годфрі сам постукав у двері, щоб попрощатися; слідом за ним увійшов і містер Френклін, який зібрався провести його до станції. Міледі розповіла їм про наші утруднення. Містер Годфрі відразу відповів згодою. Він гукнув на Самюеля у вікно, щоб той вніс назад його чемодан, а потім сам віддав ключ сищикові Каффу.

— Коли слідство закінчиться, мої речі можна переслати до мене в Лондон, — сказав він.

Сищик прийняв ключі і чемно промовив:

— Мені жаль, що я завдаю вам клопоту, сер, через просту формальність, але приклад джентльменів примирить з обшуком і слуг.

Містер Годфрі вельми люб'язно попрощався з міледі і попросив передати його шанування міс Речел у таких виразах, які ясно свідчили, що він не приймає її «ні» за остаточну відмову і має намір при першій же нагоді знову освідчитись. Містер Френклін, виходячи слідом за своїм кузеном, сказав сищикові, що всі його речі готові для огляду і що все, що належить йому, ніколи не замикається. Сержант Кафф висловив йому свою вдячність. Його план, запам'ятайте, був сприйнятий міледі, містером Френкліном і містером Годфрі з надзвичайною готовністю. Лишалось тільки одержати згоду міс Речел, перш ніж скликати слуг і почати розшуки замазаного одягу.

Непояснима нелюбов міледі до сищика, здавалося, ще більше посилилась після того, як ми знову залишились утрьох.

— Якщо я пришлю вам ключі міс Веріндер, — сказала вона, — гадаю, вам поки що від мене нічого не треба?

— Прошу вашого пробачення, міледі, — відповів сержант Кафф. — Але перш ніж ми почнемо, я хотів би заглянути в білизняну книгу. Може статись, що замазаний одяг належить до білизни. Якщо ці розшуки не дадуть ніяких результатів, я попрошу дати мені відомості про всю білизну, що є в будинку, і про всю білизну, яку віддали прати; якщо якої-небудь речі невистачатиме, можна буде припустити, що саме на ній і залишилася фарба і що цю річ навмисне заховала вчора або сьогодні та особа, якій вона належить. Інспектор Сігрев, — додав сержант, обернувшись до мене, — звернув увагу служниць на пляму, коли вони скупчилися в кімнаті у четвер вранці. Можливо, містере Беттередж, і це виявиться однією з багатьох помилок інспектора Сігрева.