Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах

— Але ж, чоловіче… — промовила Сооткін здивовано.

— Ну то слухай і радій, — перебив її Клаас. — Катліна не досиділа в Антверпені до кінця свого вигнання. Разом з донькою вони пішли в Мейборг пішки. Там Неле, зустрівши мого брата Йоста, розповіла йому, що ми тяжко бідуємо, хоч і працюємо не покладаючи рук. Мені сказав оцей славний посланець, — і Клаас показав на вершника в чорному, — що Йост покинув святу римську церкву і приєднався до лютеранської єресі.

А чорний вершник зауважив:

— Єретики — це ті, хто поклоняється великій блудниці[81]. Папа — порушник святого закону і зрадник. Він торгує святощами.

— Ах! — скрикнула Сооткін. — Не говоріть так голосно. Бо через вас усіх нас спалять на вогнищі.

— Отже, — знову почав Клаас, — Йост просив передати через цього славного посланця, що він їде на війну з герцогом Фрідріхом Саксонським[82], для чого набрав і озброїв п’ятдесят добрих молодців, а на війні йому не потрібно стільки грошей, бо все може трапитись, то нащо вони мають попадати до рук якогось негідника-ландскнехта. «Тому, — сказав він, — одвези цих сімсот золотих флоринів моєму братові Клаасу разом з моїм благословенням. Скажи йому, хай живе-споживає і про спасіння своєї душі не забуває».

— Атож, — мовив вершник, — тепер пора вже подумати про душу, бо Господь воздасть кожному по його ділах і судитиме по заслугах.

— Авжеж, пане, — сказав Клаас, — але ж можу я тим часом тішитися доброю новиною. Прошу вас залишитись у мене, щоб заради такого свята попоїсти добрих потрухів, смаженого м’ясця, шиночки, яку я щойно бачив у м’ясника, такої жирненької і апетитної, що в мене аж слина потекла.

— Ах, — мовив чоловік, — безумці ви! Веселитесь, тоді як око Господнє бачить путі ваші!

— Знаєш, чоловіче, — відрубав Клаас, — кажи просто, хочеш ти їсти й пити з нами чи ні?

— Для вірних тоді настане час відкрити душі свої утіхам земним, коли впаде великий Вавилон[83], — відповів той.

Сооткін і Клаас перехрестились, а вершник зібрався їхати.

Клаас звернувся до нього:

— Коли тобі вже так забаглося поїхати від нас без почастунку, то хоч поцілуй міцно від мене мого брата Йоста і охороняй його в битвах.

— Гаразд, — відказав вершник.

І він поїхав. А Сооткін пішла дечого купити, щоб найкраще відсвяткувати таке несподіване щастя. Чорногуз того дня також отримав свою пайку — два пічкури і голову тріски.

Так бідний Клаас, завдяки своєму братові Йосту, зробився багатим Клаасом. Ця новина швидко поширилась по Дамме, і канонік сказав, що це, напевне, Катліна вплинула на Йоста своїми чарами, бо Клаас, отримавши стільки грошей, нічогісінько не дав на Покров Святої Богородиці.