Місто біля моря

— Годі вже, не агітуй! Чули! — огризнувся Тиктор.

— Що ти сказав? — спитав Микита. — Я не дочув. Повтори ще раз, будь ласка.

— Зозулю попроси на Прорізній повторити, літає там часто, а я тобі кувати не буду! — І Тиктор з викликом труснув чубом.

Блідий, стиснувши зуби, Микита в упор дивився на Тиктора.

Яшко посміхався.

— А дай, Микито, мені слово, — попросила затремтілим голосом Галя Кушнір.

Я думав, Галя умовляти Тиктора буде. І всі так гадали.

— Говори, Галю, — сказав Микита.

— Я думаю, товариші, що буде найкраще, коли Тиктор зразу ж покладе на стіл комсомольський квиток. Мені дуже соромно, що квиток іще у нього в кишені, — сказала Галя дзвінко і подивилася на Яшка з таким презирством, що той, не витримавши її погляду, опустив очі, удавано заметушився і, виймаючи з верхньої кишені толстовки жовтенький, у картонній палітурці комсомольський квиток, сказав:

— Будь ласка, панночко, — і простяг Галі квиток.

— Зачекай, Кушнір, — сказав Микита і запитав — Хто за те, щоб звільнити Тиктора від цього документа?

Усі піднесли руки. І тоді Яшко Тиктор, здається, побачив, що зайшов занадто далеко.

— Подивимося ще, що збори скажуть, — сказав він з ледь помітною надією у голосі.

— Звичайно! Подивимось, що ще збори скажуть, — повторив Коломієць слова Яшка і оголосив: — Переходимо до другого питання.

Яшко шумливо зіскочив з верстата і, поправляючи кожанку, обтрушуючи стружки, пішов до виходу.

— Куди ж ти, Тиктор? Обговорюємо твою заяву, — спинив Яшка Коломієць.