ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
- Автор: Самовидець
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ». Краткое содержание книги:
Видання розраховане на істориків, філологів, етнографів, викладачів та студентів вузів, учителів і широке коло читачів.
Редакція історичної та археологічної літератури.
видання підготував Я. І. Дзира
Київ: «Наукова думка», 1971. — 208 с.
Тоей же осени, о лущенні филипова посту 7, присланній был от его царского величества дяк Бачмаков 8 тайних діл в Батурин до гетмана Бруховецкого, где по розних постановленіях до присяги приводил гетмана и Козаков в Батурині.
1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И гетьман Бруховецкій рушивши от Ніжина...»
2 Там же: «обиду».
3 У сп. Козельського: «яко то всяко».
4 Там же: як правило, «ничего, чего, себі, жена».
5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: помилково «гетьман».
6 Там же: «яко».
7 Там же: «в филипов пост», у сп. Козельського: «о запустах».
8 У вид. Бодянського: «Башмаков».
Але наступованне кролевское иніе пакта помішало, бо король его милость зближил ку Дніпру и переправлятися стал у Стайках, которому городки почали ся 93 здавати: Воронки, Боришполь, Баришовка 1, и инніе до Остра. И у городі Острі король стал зимовати, а войска по розних городах коло Ніжина, бо усі городи поздавалися королеві, опроч самих Переясловля, Ніжина и Чернігова.
Вступаючи в осень, о святом Семеоні 2, того літа за позволеніем его царского величества казал гетман Бруховецкій постинати гетмана Сомка и Васюту, полковника ніжинского, и полковника черніговского, и полковника переясловского, и полковника лубенского 75, асаулов и инних полковников заслано на Москву 3, которих на Сібір заслано немало старшини козацкой, а которіе позостали, то на піхоту запорожскую давали жупани, барзо притуга великая на людей значних 4 была.
1 У вид. Бодянського: «Воронов, Борисполе и Борисовка»; у сп. Судієнка: «Воронков, Борисполь».
2 В інших списках: «Симеоні».
3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського це місце передано так: «а полковников: черниговскаго, переясловского и лубенского и иных, тамож асаулов, завезено на Москву».
4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «значних».
РОКУ 1664*
Становиско королевское в Острі місті 5, а Гуляницкій з Чернецким ходил городи приворочати, которим поздавалися уся Україна, бо ишол Богун наказним гетманом с козаками, которому ся здавали городи и зараз з ним до войска ишли, тилко Монастирище містечко не хотіло ся здати. И так впавши жолнірство с козаками, усе зграбовали, а инних в полон татаре побрали, що не могл оборонити полковник Пісоцкий, которій, юже здавшися, з войском лядским был. И у Прилуці юже от гетмана Тетери залога стала, и туди вся дорога ляхам была на Ічню, Ніжин обежаючи.
Того ж 1664 6 року король полскій Іван Казімир, перезимовавши 7 в Острі и юже там надпустошивши, войска и татар до себе затягнувши, спотребу, на початку того року, великих мясниц, учинивши раду, не поишол под Ніжин, бо войска его царского величества немало било и замок осажен порядне. Также в городі козацтва много было: полк Ніжинскій и Зінковскій и волости зогнаніе, и не хотячи, подобно, міста згубити, бо замку трудно узяти з людом его царского величества. И так зоставивши Ніжин, рушил войсками своїми королевскими на Олишевку, и пришовши до Солтиковой Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити, приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка дній достаючи.