Життя для Орисі перетворилося на пекло — Далевич, користуючись своїм становищем нареченого, щодня відвідував будинок урядника. Старий Голуб не перешкоджав йому і прагнув залишити наодинці з дочкою, розраховуючи, що згодом Орися змириться з його вибором і звикне до Далевича. Але для цього вона мала бачити, який чудовий наречений їй дістався! Тому батько зовсім не звертав уваги на страждання доньки. А те, чому дочка проти цього заміжжя, старого зовсім не цікавило — примха, небажання розлучатися з родиною, страх перед змінами в житті, та все що завгодно! Однак Голубу й на думку не спало, що його тиха і слухняна донька кохає іншого чоловіка, і для неї цей шлюб — крах надій і найбільше нещастя. Урядник радів, що так вдало видає заміж свою старшеньку. Тепер головне — вдало видати заміж племінницю, і можна заспокоїтися, доки не підростуть молодші доньки.
Бася вперше серйозно посварилася з Голубом. До цього вони теж мали сутички і сварки, але дядько з небогою завжди мирилися. А цього разу племінниця Бася відкрито пішла проти свого дядечка й щосили намагалася напоумити Федора, розповідаючи йому про всі вади Далевича, але той нічого й чути не хотів. Чуже нещастя дуже подіяло на Баську — вона стала серйознішою, скромнішою із залицяльниками, усі свої сили спрямовувала на те, щоби хоч якось полегшити страждання сестри. Але Федір суворо заборонив дівчині бути присутньою під час зустрічей Орисі з Далевичем.
Ці побачення стали для Орисі болісними тортурами — щоразу пан Вацлав нав’язувався до неї з поцілунками й говорив паскудненькі компліменти. Далевич бачив, що огидний дівчині, і відчував якесь садистське задоволення, силою зриваючи поцілунки з її губ і розповідаючи, який він буде щасливий бачити її своєю дружиною. Йому подобалося, як спалахувала Орися, як тремтіли її очі, утримуючи злі сльози.
Пан Вацлав покохав дівчину, але по-своєму. Він уважав, що Орися мусить бути йому вдячна вже за те, що він вирішив укласти шлюб із нею, дівчиною неблагородного походження, та ще й православною. «Але нічого — коли ми повінчаємося, то я навчу її слухатися й цінувати мою прихильність! А якщо вона мені набридне, то завжди можна вирішити це питання, позбавившись дружини», — думав Далевич. Його азарт уже почав згасати — спочатку, коли Орися була для нього недоступною, він пристрасно бажав нею володіти. Але коли він майже дістав дівчину, то запал трохи згас.
Серед передвесільного клопоту виникла проблема — католицький священик відмовлявся вінчати православну й католика. Однак Далевич спритно здолав цю перешкоду, заплативши кругленьку суму золотом. Після чого ксьондз швиденько заплющив очі на те, що наречена — єретичка.
Від Тимофія дівчина приховувала весь цей жах. Чималих душевних сил докладала бідна Орися для того, щоби стриматися й не розридатися в обіймах коханого. Нещасна дівчина розуміла, що варто їй сказати хоч слово — і настане жахлива розв’язка цієї трагедії. А Тимофій не раз помічав в очах своєї коханої затаєний біль. Не раз із тривогою він запитував її про причини, але Орися лише всміхалася й палко цілувала у відповідь. Повністю поглинена своїм нещастям, дівчина зовсім не подумала про те, що рано чи пізно Тимофій однаково дізнається про весілля, і тоді ніхто й ніщо не стримає його гнів.
Так минали осінні дні. Та якось сталася подія, що змінила долі двох друзів.
вернуться
38
Віно — частина майна чоловіка, яке він зобов’язаний був виділити дружині під час укладання шлюбу. У разі смерті чоловіка віно було виключно власністю дружини, тому ставало її джерелом коштів до існування. Такі шлюбно-сімейні стосунки регулювалися на законодавчому рівні Литовським статутом 1588 р.
Литовський статут 1588 р. (статут Великого князівства Литовського) — третя редакція збірника законів Великого князівства Литовського. Основний нормативно-правовий акт і джерело права в описувану епоху. Джерелами для створення Литовського статуту стало звичаєве право, місцева судова практика, у його основу лягли також положення «Руської Правди» князя Ярослава Мудрого, доповнили польські судебники і збірники законів інших держав. Литовський статут установлював конституційні та цивільні права і свободи, кримінальну відповідальність і види покарання за злочини, регулював цивільні, сімейні відносини, закріплював принципи й норми спадкового права.
