Термінатор
- Автор: Фрейкс Рэндел, Вишер Вильям
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: TOB ВКФ «БАО»
- ISBN: 966-338-260-0
- Переводчик: Наталя Клименко
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Термінатор». Краткое содержание книги:
Видання розраховане на широкий читацький загал.
— Різ божевільний? — запитала Сара, не відводячи очей від незворушної фізіономії доктора Сілбермана.
— Хтозна-хтозна, — протяжливо вимовив він. — Саме це ми й хочемо з’ясувати, чи не так?
Різові руки було міцно стягнено за спиною та прикуто до задніх ніжок стільця. Перед ним стояв звичайний дерев’яний стіл з чорною пластмасовою попільничкою, з протилежної стіни дивилося велике дзеркало. Біль у спині посилювався, але Різ не звертав на те уваги. Так навіть краще. Це допомагало не заглиблюватися в зміст питань, поставлених високим худорлявим чоловіком, який ходив кімнатою сюди-туди.
Вукович зупинився за спиною бранця та поглянув на Різову потилицю. Напевне, неабияк болить, але м’язи шиї розслаблені, отже, біль зносить добре. Вукович повільно обійшов навколо столу й зазирнув у вічі хлопцеві. Той виглядав цілком байдужим. Так, дивно. «Не до вподоби мені такі диваки», — подумав Вукович.
— Добре, приятелю, — мовив він. — Давай від початку. Чи давно ти знаєш Сару Дженет Коннор? — Різ і далі досліджував стіну за спиною Вуковича й лічив дірочки в одній із плит. Він нарахував сто тридцять вісім.
— Кайл Різ, — повторив він. — Сержант, зв’язківець, номер ДН 38…
— …416, — закінчив за нього Вукович. — Твій ідіотський номер мені вже відомий. Може, досить вже гратися у героїв? Ми знаємо, що ти не є військовим, до жодного військового підрозділу не належиш. Загалом, як нам відомо, ти не зареєстрований ніде.
Вукович запалив «Кемел».
— Це мені не подобається. Зовсім не подобається. Схоже, ми змарнуємо у цій кімнаті чимало часу, а мені в таких випадках може урватися терпець…
Різ слухав Вуковича краєм вуха, думаючи про завдання, про Сару. Ці хлопці робитимуть усе можливе, щоб звести її зі світу. Ні, дозволити цього не можна.
— Де Сара Коннор? — раптом спитав Різ.
— Про неї можеш не турбуватися. Подбай краще про себе, — владно відповів Вукович. Але обидва розуміли, що сильнішим тут є той, кого приковано до стільця.
— Де… вона? — прогарчав Різ.
— У безпечному місці.
— Вона померла, — байдуже мовив Різ і зосередив увагу на плиті над головою Вуковича. Той відчув, що втратив ініціативу в розмові, але не міг второпати, як це сталося. Він розлютився.
— Слухай-но, розумнику… — почав поліціянт, але увірвався на півслові, бо двері до кімнати прочинилися.
На порозі стояв Сілберман. Психолог швидко поглянув на чоловіків, відчув у повітрі ворожість та вимушено посміхнувся.
— Мирно спілкуємося, джентльмени? — спитав він і поглянув на Вуковича. — Тепер моя черга, сержанте.
— На здоров’я, — з огидою пробуркотів Вукович і неквапливо вийшов з кімнати.
У холі на нього чекав Трекслер.
— Ну? — запитав він.
— На такому зуби поламаєш!
— Он воно як, — мовив Трекслер без жодного подиву. Він кинув до рота нову смужку жувальної гумки й запалив сигарету. — Добре, зачекаємо, що буде далі.
Поліціянти ввійшли до сусідньої кімнати, маленької і темної, як комірчина. У кутку стояв старий відеомагнітофон, до якого було приєднано відеокамеру, спрямовану крізь скло-дзер— кало на Різа та Сілбермана. Тут записували різноманітні зізнання й заяви. Щоправда, з цим Різом вони, мабуть, дурно змарнують час.
Збоку здавалося, що Різ не звертає на товстуна жодної уваги. Але насправді Різ вирішив, що товстун — неабияке цабе, бо поважна особа ніколи не з’явиться першою.
Сілберман гепнувся на вільний стілець. Витягнув пачку «Мальборо» і тричі голосно постукав нею по столу — це був умовний сигнал. Вукович увімкнув відеомагнітофон.
— Кайл Різ, — замислено почав Сілберман. — Чи можу я називати вас на ім’я?
Різ не відповів.
— Я доктор Пітер Сілберман. — Він зробив паузу та усміхнувся зі співчуттям. — У вас була складна ніч. Вам щось потрібно?
Доктор запропонував Різові сигарету, підносячи її до самого обличчя. Жодної реакції. Навіть оком не зморгнув. «Цікаво», — подумав Сілберман і зазирнув до запису допиту.
— Я бачу, ви людина військова. Сержант, зв’язківець. Серійний номер ДН 38416…
— Забирайтеся під три чорти з вашими викрутасами! — гримнув Різ.
— Добре, почнімо спочатку. Тут усі вважають, що ви схибнулися.
— Мені начхати, що вони вважають!
— Ні, дурнику. Так можна дочхатися.
Різ із ненавистю кинув оком на Сілбермана. Ось це вже краще, похвалив себе Сілберман.