Історія Юхима [calibre 3.6.0]

– Давай я тобі покажу цікаве місце, доки ще не стемніло, – раптом запропонував я, після того, як ми вже вдосталь накупалися і наговорилися, поки сиділи і обсихали на піску.

Ми згорнули накидки, спакували всі речі і у шльопанцях пішли по сухому піщаному березі, який тягнувся в обидва боки. На тій стороні річці виднілося справжнє місто – височезні житлові будинки, готель «Парус», а з ліва відкривався вид на Новий міст, по якому їхало безліч транспорту. Прибережна лінія тягнулася майже рівно, а трохи далі вона стала загостреною, як лезо ножа, нагадуючи такий собі Мис.

Пенелопа відразу відкрила рюкзак, дістала фотоапарат та зробила кілька знімків заходу сонця, виду Дніпра та частини міста з іншого берега. У неї була не «мильниця», а нормальний, багатофункціональний Canon.

– Оце, – я показав рукою на виступ, випуклу частину піску перед самою річкою, – називається Мис Доброї Події.

– Як цікаво. Ніколи не чула про таке. Ти не вигадав бува?

– В жодному разі. Насправді це умовна назва, як саме поняття «Мис». Назва походить від того, що тут часто призначають романтичне побачення, а закохані цілуються на цьому місці, признаються в коханні. Така романтика – це добра подія, тому виникла ця назва. Я про це ще дізнався, коли приїхав у місто і поступив в університет.

– І давно ця назва існує?

– Гадки не маю. Але сюди ходять різні пари. Це схоже на алею закоханих у парку Шевченко.

Не змовляючись, ми автоматично нахилилися один до одного лицем і довго цілувалися. Я відчував себе настільки прекрасно, що прагнув, аби такі миті не ставали спогадами, а були вічністю, чи принаймні повторювалися якомога частіше. Можливо, саме тому солодкі моменти нашого життя, мають таку велич і радість від того, що вони приходять дуже рідко після багатьох проблем, труднощів і навіть страждань. Щоб оцінити світло дня, потрібно пережити темноту ночі.

– Давай я тебе сфоткаю тут, – запропонувала вона.

Дівчина зробила кілька знімків мене, а потім – навпаки, я зняв її у чудовому ракурсі на фоні синього Дніпра і ледь рожевого горизонту із фіолетовими відтінками, які свідчать про наближення ночі. У Пенелопи було триніжжя, то ж ми мали змогу сфотографуватися разом, виставивши авто зйомку, а потім ми ще експериментували із селфі. Одним словом, вечір видався на славу. Хіба можна бажати більшого, ніж проводити час із чудовою дівчиною, з якою мене поєднує не лише фізичне бажання, а й більш високі духовні пориви, романтичні відчуття і повна гармонія.