Долина богів. Історії з Кремнієвої долини

Останніми роками піонер комп’ютерних наук став особливо зосереджуватися на подовженні свого життя. Хоч завдяки біодобавкам і фізичним вправам він видавався щонайменше на десять років молодшим — з гладкою, смаглявою шкірою та осяйною посмішкою, Торп не довіряв своє майбутнє медицині. Він був членом Alcor — фундації, що практикує кріоконсервацію. Торп планував не вмирання, а заморожування — або ж, точніше, глазурування — на наступні кілька сотень років, або ж поки не винайдуть технологію для його «реанімації».

Усе це почалося з того, що він прочитав книжку під назвою «Перспективи безсмертя», вперше опублі­ковану 1962 року науковим фантастом Робертом Еттінґером, про повернення до життя після заморожування. Еттінґер заснував свій інститут кріоконсервації, що існує в Чикаґо дотепер. «Усе це скидається на можливість», — сказав Торп, скривившись, немовби от-от виблює (він саме проковтнув таблетку проти старості). Шукаючи м’ятні льодяники під доречною назвою Glacia[18], які тримав напохваті в разі проблем із ковтанням, він пояснив, як знайшов потрібне місце для власної кріоконсервації. Заснована Еттінґером компанія Cryonics International мала бюджетний тариф — 28 тисяч за особу, але Alcor Life Extension Foundation, найбільша в країні лабораторія з кріоконсервації, була закладом, на який він погодився. Його вразило, що член Залу слави Тед Уїльямс, легенда бейсболу з Boston Red Sox, довірив лабораторії своє тіло для заморожування після своєї смерті у віці 83 років у 2002 році. «Одного разу я бачив, як він грав у Бостоні, наприкінці його життя, — з ностальгією промовив Торп, продовжуючи смоктати свій льодяник. — Видно було, що він відрізняється від усіх інших. Можливо, одного дня я знову побачу його з бейсбольною бітою».

Хоч Уїльямс вибрав лише заморожування голови, компанія Alcor пропонувала можливість заморожування всього тіла за 120 тисяч доларів. Організація зі штабом у місті Скоттсдейл, штат Аризона, почала своє існування 1972 року в Каліфорнії як неприбуткова Alcor Society for Solid State Hypothermia. 1967 року компанія Alcor провела свою першу кріоконсервацію (працівників і досі пересмикує від слова «заморожування», оскільки, як вони пояснюють, їхня технологія, по суті, не заморожує людей, а «підвішує», або глазурує їх за температури нижче –85 градусів), а кількість членів станом на 1990 рік сягнула трьохсот осіб. Через кілька років компанія Alcor переїхала до Аризони. Нібито ризик землетрусів у Каліфорнії надто високий, але Торп сказав, що це більше пов’язано з бюрократичними моментами стосовно прав кріопацієнтів. Нині 800 членів досі живі, 76 — законсервовані у великих срібних термосах, які офіційно називають кріогенними камерами Bigfoot. Торп вважав, що ця інституція «проіснує певний час». Це важливий момент, позаяк він планував бути підвішеним від двохсот до трьохсот років. Він обрав варіант заморожування всього тіла, тому що, за його словами, «у тілі зберігається більше пам’яті, ніж у мозку. Буде дивно адаптуватися до нового тіла», натомість інші вірили, що тіла колись можна буде клонувати з ДНК у мозку.