Риль. Любов дракона

— Заспокойся, Харзере, тобі слово не давали, — поставив його на місце капітан. Риль одразу впізнала його за голосом, та й вишитий якір на плечі кітеля не залишав сумнівів, хто перед нею. — Ти можеш говорити? Можеш пояснити свою присутність на кораблі Аграли?

Риль знизала плечима. Правда була занадто неймовірною і небезпечною, щоб її викладати, не знаючи, якою мастю грає противник. Але ж щось шукали вони на тому кораблі? А може, не що, а кого? Версія не гірша за інші, чому б і ні.

— А що ви там робили? Шукали когось?

Наступної миті Риль опинилася в повітрі, а рука Харзера міцно стискала її горло.

— Відповідай, де вона, тварюко! Поки я з тебе все твоє чаклунство не видушив. Почну кишки випускати, одразу заговориш, — кричав він їй в обличчя, не перестаючи стискати пальці.

Риль вже не сипіла і не намагалася розчепити залізні пальці зі свого горла, вона покірно повисла на руці цього божевільного. Світ втратив свою різкість, навіть голос мучителя затих.

Раптово хватка зникла, і Риль з усього маху впала на підлогу. Цілюще повітря наповнило легені.

— Я останній раз тебе попереджаю, твоя високосте, ще раз втрутишся, і ти у мене своїм ходом за нами підеш, і плювати мені, яке в тебе походження.

— Найвище, — буркнув Харзер, піднімаючись з підлоги. На дівчину він не дивився. — Добре. Але я доповім, куди слід, що ти панькаєшся з темними, капітане.

— Та хоч намалюй, головне — не заважай, — беззлобно відмахнувся той.

Риль за час їх суперечки трохи прийшла до тями, перестала хрипіти і розкривати рот, як викинута на берег риба.

Всередині неї все клекотіло від злості. Нехай він хоч тричі високість, душити її нікому не дозволено. До того ж зараз багато що залежить від того, як вона себе поведе — залишиться тремтячою переляканою дівчинкою чи…

Риль встала і попрямувала до дверей. Двоє матросів тут же заблокували їй дорогу. Мовчки повернулася, демонстративно взяла стілець, приставила до стіни, сіла, насунувши на голову капюшон. Все, вона втомилася, замерзла і, здається, захворіла, і плювати їй на цей допит. Відповідати на питання душителя вона не збирається.

— Я так розумію, співпрацювати ти відмовляєшся, — присів поруч з нею навпочіпки капітан, — і що нам треба зробити, щоб це виправити?

— Капітане! — обурено завив Харзер.

— Замовкни, — гаркнув той, остаточно виходячи з себе.

— Гарячий чай, карта, сухий одяг і душ, — сиплим голосом відповіла Риль.

— І все? — здивувався капітан. — Я був упевнений, що ти забажаєш як мінімум половину королівської скарбниці.

— А що, у короля пристойна скарбниця? — зацікавилася дівчина.

— Не те слово, — посміхнувся капітан, — він готовий віддати все, що завгодно, за повернення дочки. Чай зараз принесуть, карта тут. Душ і одяг будуть пізніше. Усе?

— Поки — так, — кивнула, — до скарбниці повернемося пізніше, — і не без задоволення почула, як збоку заскреготав зубами від люті Харзер.