Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
І раптом стукіт у двері - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

І раптом стукіт у двері

Электронная книга - «І раптом стукіт у двері». Краткое содержание книги:

Етґар Керет (нар. 1967 року) — найпопулярніший письменник серед сучасної ізраїльської молоді, сценарист і драматург, лауреат Державної премії Ізраїлю в галузі літератури. Пише на івриті.
Основний жанр, в якому працює Керет, — це коротка розповідь простою, наближеною до розмовної, мовою.
Герої невеликих оповідань, що увійшли до цієї книжки, живуть одночасно в двох світах: реальному і фантасмагоричному. Їхня поведінка інколи здається абсурдною, але водночас вона цілком буденна. У цьому і полягає мистецтво письменника — він використовує гіперболізовані, а то й фантастичні засоби для того, щоб розповісти про повсякденні, часом суто прозаїчні та банальні життєві ситуації.
Твори Керета перекладено багатьма мовами світу. Українською ці оповідання друкуються вперше.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 39
Перейти на страницу:

Сімьон

На порозі стояли двоє людей. Молодший лейтенант у в’язаній ярмулці,  а за ним — худорлява пані офіцер із рідким світлим волоссям і капітанськими нашивками на плечах. Оріт почекала хвильку, а коли побачила, що вони нічого не говорять, запитала, чи вона може їм допомогти.

— Друкмане, — витиснула із себе пані капітан щось середнє між наказом і доганою солдатові.

— Це відносно вашого чоловіка, — пробурмотів релігійний солдат Оріт. — Можна зайти?

Оріт посміхнулась і сказала, що це, мабуть, помилка, тому що вона незаміжня.

Пані капітан поглянула на зім’яту записку, яку вона тримала, і запитала, чи її звати Оріт, а коли Оріт відповіла ствердно, пані капітан ввічливо, але рішуче сказала:

— Чи можна все ж зайти на хвилинку? — Оріт провела їх до вітальні квартири, яку вона винаймала на двох із сусідкою. І не встигла вона запропонувати їм щось попити, як релігійний солдат випалив:

— Він загинув.

— Хто? — запитала Оріт.

— Чому зараз? — дорікнула йому пані капітан. — Ти не міг почекати хвильку, поки вона присяде? Принести їй склянку води?

— Перепрошую, — сказав релігійний солдат Оріт, із нервовим сіпанням стиснувши губи. — Це в мене вперше. Я ще вчусь.

— Все гаразд, — сказала Оріт. — Але хто загинув?

— Ваш чоловік, — сказав релігійний солдат. — Не знаю, чи ви про це чули, але сьогодні вранці стався теракт на перехресті Бейт-Лід...

— Ні, — сказала Оріт. — Я не чула. Я не слухала новини. Але це все одно не важливо, тому що ви помиляєтесь. Я ж вам сказала: я незаміжня.

— Ви Оріт Бєлскі? — запитала пані капітан трохи нетерплячим голосом.

— Ні, — відповіла Оріт. — Я — Оріт Левін.

— Вірно, — проказала пані капітан. — Вірно. А позаторік у лютому ви вийшли заміж за старшину Сімьона Бєлскі.

Оріт присіла на подертий диван вітальні. У горлі пересохло так, що аж засвербіло. Втім, і справді було би краще, якби Друкман дочекався, поки вона не принесе собі склянку дієтичної коли.

— То я не збагнув, — голосно прошепотів релігійний солдат. — Це вона чи ні?

Пані капітан жестом наказала йому стулити пельку. Вона підійшла до кухонної раковини і принесла для Оріт склянку води. Вода з-під крану у квартирі була гидотною. Оріт завжди вважала воду гидотною, особливо воду в цій квартирі.

— Не кваптеся, — сказала пані капітан, притримуючи склянку Оріт. — Ми нікуди не поспішаємо, — сказала вона і присіла поруч із нею. Отак вони й сиділи в цілковитій тиші, поки релігійному солдатові, що досі стояв, не урвався терпець:

— У нього тут немає родини. Можливо, ви знаєте це? — Оріт кивнула. — Всі вони залишились у Росії або в СНД, чи як вони тепер це називають. Він був зовсім самотній.

— У нього немає нікого, крім вас, — сказала пані капітан, торкнувшись її руки своєю сухою рукою.

— Ви знаєте, що це значить? — запитав Друкман, сідаючи на стілець навпроти них.

— Стули пельку, ідіоте, — зашипіла на нього пані капітан.

— Чому ідіот? — ображено запитав релігійний солдат. — Ми все одно мали, врешті-решт, це їй сказати наприкінці, то навіщо тягнути? — Пані капітан проігнорувала його і незґрабно обійняла Оріт, від чого, схоже, їм обом стало ніяково.

— Що ви мали мені сказати? — запитала Оріт, намагаючись виборсатися з обіймів. Пані капітан відпустила її, зробила трохи театральний глибокий вдих і сказала:

— Ви єдина особа, яка може його ідентифікувати.

Вперше вона зустріла Сімьона у день їхнього одруження. Він служив на тій самій базі, що й Ассі, і Ассі завжди розповідав їй історії про нього: він одягав свої штани так високо, що кожного ранку мусив вирішувати, в яку холошу встромляти своє хазяйство, і як щоразу вони слухали звернення до солдатів на радіо і коли ведучий казав щось на кшталт «для найсексуальнішого солдата армії», Сімьон завжди напружувався, немовби це повідомлення на сто відсотків призначалося йому. «Хто б такому поцу надсилав якісь повідомлення?» — казав, сміючись, Ассі. І з цим поцом вона одружилась. Правда полягала в тому, що вона запропонувала Ассі одружитися з нею, щоб самій відкосити від армії, але Ассі навідріз відмовився, тому що фіктивне одруження з хлопцем ніколи до кінця не буває фіктивним, тож це був прямий шлях до псування стосунків. Також саме він запропонував їй Сімьона.

— За сто шекелів цей дебіл тобі навіть встругне дитину, — сказав Ассі, регочучи. — За сто шекелів ці росіяни зроблять що завгодно.

Вона сказала Ассі, що мусить подумати про це, попри те, що у своєму серці вона вже погодилась. Але він образив її, сказавши, що не одружиться з нею. Вона просто попросила його про послугу, а хлопець повинен знати, як допомогти, коли це так потрібно. А все ж, навіть якщо цей шлюб був лише фіктивним, в одруженні з поцом не було нічого веселого.

Наступного дня Ассі прийшов додому з бази, смачно поцілував її в чоло і сказав:

— Я зекономив для тебе сто шекелів, — Оріт витерла слину з чола, й Ассі пояснив:

— Цей дебіл одружиться з тобою безплатно.

Оріт сказала, що це здається трохи підозрілим і вони повинні бути обережними, тому що цей Сімьон, можливо, й не знає насправді, що означає слово «фіктивний».

— Ох, він усе добре розуміє, — сказав він і заходився нишпорити в холодильнику. — Може, він і повний ідіот, але в ньому є подвійне дно, про яке ти навіть не здогадуєшся.

— То чому ж він погодився на безплатне одруження? — запитала Оріт.

— А звідки я знаю? — сказав Ассі, з реготом відкусивши шматок немитого огірка. — Мабуть, він подумав, що це найвірніший шанс для одруження за все його життя.

* * *

Пані капітан сіла за кермо «рено», а релігійний солдат зайняв заднє місце. Майже всю дорогу вони мовчали, і це залишило Оріт багато часу на міркування про те, що вона вперше у своєму житті їде дивитися на мертву людину і що вона завжди знаходила собі за хлопців різних покидьків, і, хоч і знала про це з першої хвилини, залишалась із ними цілий рік або й два. Вона думала про аборт і про свою маму, яка вірила в реінкарнацію і згодом наполягала, що душа дитини перевтілилась у її худого кота.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 39
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)