Суворість
- Автор: Липа Юрій
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7265-8
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Суворість». Краткое содержание книги:
Ю. Липа (1900—1944) — український лікар, митець та мислитель. Його творча та наукова спадщина налічує понад 360 творів і праць, серед яких вірші, поетичні переклади тощо. Він є автором збірок поезій «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938). Його поезіям притаманні вольові, закличні інтонації, їх пафос спрямований проти рабського існування людини.
Перейти на страницу:
(1938)
Святе народів серце, о Вітчино...
Святе народів серце, о Вітчино
Всетерпеливая, мов батьківська земля,
І скрізь непризнана, хоч із глибин Твоїх
Своє найкраще мають чужоземці;
Вони збирають мислі, жнива духу Твого,
Охочі рвати кетяги винові,
Щоб потім висміять тебе, лозо, що неформена,
Що, тремтячи в основах, дико в’єшся;
Ти, земле Генія, що вище і поважне,
Любові земле! Я є Твій тепер,
Хоч часто гнівався, ридаючи, що Ти
У соромі душі зрікаєшся своєї.
(Гельдерлін, 1799)
(1927)
Виноградник
Побачив видиво я. День сірів і в нім
З тисячолітніх соків лози виноградні
Препишні кетяги зродили в цілім полю.
Почув я голос: «То — вітчизни ґрона,
То — найбагатші жнива, що зросли з любові,
У дозріванню пишнім мислі, чину й літ».
Побачив видиво я. Всі на чорних конях
Безжалісні їздці один за одним гнали.
І, наче в помсті, тратували стиглий сад.
І страх мене вгорнув. Вони ж топтали жнива
Свойого краю й крови, і були свої це
З тавром скаженості, і страху, і зневіри.
О, хай би не діждати ще раз того стиду,
О, хай би не діждати ще раз тої ганьби,
Як діло знищення не від чужинців бачить!
Чи ж довго нищить будуть, чи ж не стануть врешті
Ніколи в обороні свого, що найбільше й
Найбільш беззахисне — душі? Чи ж тут не буде
Господаря ніколи, тільки — пиха слуг?..
І голос відповів: «Це тільки мить і проба.
Господар є То — Бог. І Він лозу відновить».
(1938)
Де ви, де ви, земель наших пуритани,..
Де ви, де ви, земель наших пуритани,
Де Ти, Слово втілене в людях
Із гострим, із ясним зором?
Розгублені, роздратовані, балакучі,
Вони скрізь — недовірки безбожні...
Як на дні моря,
Як у жовтім хвилюванню водорослин
Блукаю задумливо... — Боже!
Бий промінням,
Бий промінням,
Бий промінням!
(1938)
В покорі просять покоління...
В покорі просять покоління:
— Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть Твої веління,
Як покоряти їм світи?
Повстань не в сяєві корони,
Не в сріблі й золоті, — в серцях,
Щоб потвердити нам закони,
Щоб показати правди шлях.
Ось лиця всіх до Тебе, Боже,
Звертаються в молитві й ждуть;
Ти вивів нас на роздорожжя,
Щоб ми пізнали праву путь,
Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей Твій закон: «Служіть Мені!»
(1938)
Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя,..
Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя,
Не дозволь у брехливість надуту вбирати сваволю,
Дай тверде, і спокійне, й послушне словам Твоїм — «я»,
Щоб однако приймати і малість, і велич від долі,
Щоб ніколи засліплені рабським бажанням прикрас
Кармазином наказів Твоїх не закрили,
Кожен знак Твій пізнали; а прийдеш востаннє до нас,
Так, як день зустрічає свій захід, — загин свій зустріли!
(1938)
Гимн Дмитра Бортнянського
Будь славен, Боже України,
Скрізь, де людей звучить язик,
Давай оновлення з руїни,
Животвори наш людський вік.
Нам Твій наказ у серцю мати,
З ним жити, йти і здобувати.
Нехай Тобі пребудуть милі
Діла, що дух наш сотворив, —
Поля, простори, гори й хвилі
Наповни міццю славних днів.
Тобі в серцях вівтар ми ставим, —
Твій владний знак до слави славим.
Перейти на страницу: