Снігуронька

— Дарма, — сказала Снігуронька, трясучи руками, щоб було не так боляче. — Це мине. А якщо не мине, тим краще.

— Ти з глузду з’їхала, — сказав я.

— Натягни рукавичку, обморозишся, — сказала Снігуронька.

Знизу жінка кричала щось Снігуроньці.

Снігуронька дивилася на мене, і її темно-сині, майже чорні очі були зовсім сухими…

Коли вони вже підійшли до машини, Снігуронька зупинилася й підняла руку, прощаючись зі мною та з усіма нами.

— Зайди потім до мене, — сказав доктор. — Я тобі руку змащу й перев’яжу.

— Мені не боляче, — сказав я.

— Потім буде боляче, — сказав доктор.