Вірші

Встань, мадьяр, на клич вітчизни!

Встань, часи настали грізні!

Вирішиться в смертнім полі

Жить нам вільно чи в неволі?

Клянемося перед богом

I людьми,

Що рабами більш не будем

Жити ми!

Досить нам уже терпіти!

Вільних прадідів ми діти!

Дихати на повні груди

Мусимо, як вільні люди.

Клянемося перед богом

I людьми.

Що рабами більш не будем

Жити ми!

Той нікчема і ганеба,

Хто не вмре, коли це треба,

Хто не здійме в битві зброї

Для вітчизни дорогої!

Клямемося перед богом

І людьми,

Що рабами більш не будем

Жити ми!

Шабля в золоті іскриться

Ліпше, ніж кайданів криця!

В дружбі з шаблею старою

Рвіть кайдани — і до бою!

Клянемося перед богом

І людьми,

Що рабами більш не будем

Жити ми!

Знов засяє, як в заграві,

Рід наш давній в давній славі,

Змиєм кров'ю, як герої,

З себе знак ганьби старої!

Клянемося перед богом

I людьми,

Що рабами більш не будем

Жити ми!

В сяйві волі, повні сили,

Прийдуть на оці могили

Наші внуки, вільні люди,

Нас з любов'ю пом'янути.

Клянемося перед богом

I людьми,

Що рабами більш не будем

Жити ми!