Сміливий чунг

Досі для маленької поми не існувало іншого світу, крім дерев, гілля і плодів на них. Не існувало й інших тварин, крім маленьких пустотливих чін-гі та дзвінкоголосих крі-рі.

З перших днів свого життя, чуючи люте й сильне ревіння, вона здогадувалася, що в лісі є й інші тварини, крім чін-гі та чунгів, але не могла їх собі уявити, оскільки ні разу не бачила, І все ж таки те жахливе ревіння лякало її й примушувало триматися ближче до матері.

Одного разу стара пома злізла на найнижчу гілку дерева і обережно присіла. Пильно й насторожено озираючись навколо, вона дослухалася до найменшого шуму, весь час роздувала ніздрі й принюхувалася. Її обережні рухи викликали занепокоєння в маленької поми, і вона, тихенько повискуючи, притулилась до матері, але та, заспокійливо муркочучи, легенько відсторонила її й спостерігала далі. Тоді маленька пома також почала озиратись навколо та, роздуваючи ніздрі, принюхуватись. Стара пома легко сковзнула по стовбуру вниз і ступила на землю. Вона стала навкарачки, ще раз озирнулася і щось промуркотіла. Маленька пома вмить опинилася поруч і знову полохливо притулилась до матері. Але та знову відштовхнула її і, підвівшись на задні кінцівки та злегка похитуючись, рушила вперед. Хода її була важка й незугарна, довгі передні кінцівки майже торкалися землі. Маленька пома теж випросталась і покульгала поруч з матір’ю, похитуючись на задніх кінцівках, мов тоненька галузка од вітру.

Раптом стара пома злякано зупинилась. До її вух долинув далекий розпачливий рев і злобне виття. Вона напружила горло й глухо, застережливо верескнула. Маленька пома миттю метнулась на дерево, скімлячи з переляку. Слідом за нею на дерево вилізла й стара пома і почала приглушено ревіти. Ї обидві злякано втупили очі у той бік, звідки наближався цей рев і несамовите виття.