Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Треба, однак, сказати, що цей на перший погляд простий спосіб одержання електроенергії має певні технічні труднощі. Вода, що надходить Із надр, насичена різними домішками, які шкідливо впливають на лопаті турбін. Є в ній і гази, що теж заважають роботі турбінної установки. їх доводиться відсмоктувати насосом, а пару «очищати, перетворюючи на рідину та випаровуючи знову (за допомогою того ж підземного тепла).
Отже, надра, постачаючи нас теплом, дадуть водночас І дуже цінну сировину для хімічної промисловості.
Геотермічна енергія дешевша від гідравлічної та звичайної теплової. Не потрібні греблі, шлюзи, дамби, котли і топки, фільтри для очищення повітря від попелу та диму. А гарячою водою, що відпрацювала в турбіні, можна обігрівати теплиці, будинки. Вона знадобиться також і для різних побутових потреб, на виробництві.
Людина зможе використати не лише термальні води, а й тепло самої Землі. На кожен кілометр глибини температура нашої планети підвищується приблизно на тридцять градусів. А в районах вулканів «діючих чи недавно згаслих «нагрівання зростає ще швидше.
Сучасна техніка може пробурити свердловину восьмикілометрової глибини, а в найближчому майбутньому буде здійснено буріння на п’ятнадцять-двадцять кілометрів.
Можливо, коли з’являться економічні термоелементи, пощастить одержати електричний струм із надр таким чином. Один спай термоелемента опустять у свердловину, другий, що залишиться на поверхні, додатково охолодять, щоб збільшити температурний перепад. Тепловий потік надходить з глибини увесь час, і така напівпровідникова геотермічна станція даватиме струм безперебійно.
Ще одна стихійна сила досі майже непідвладна людині «вітер. А використання могутньої енергії вітру дало б нам п’ятсот трильйонів кіловат-годин на рік, тобто вдвічі більше, ніж підземні гарячі води.
Звичайно, не можна розраховувати на підкорення вітру в масштабах цілої планети. Та це й не потрібно. Але там, де бракує енергії, вітрові електростанції (ВЕС) були б дуже доречні.
У нас в Радянському Союзі запаси енергії вітру становлять вісімнадцять трильйонів кіловат-годин. Інженери планують збудувати великі вітрові колеса. На одній ВЕС їх може бути понад десяток. Проектують також спеціальні вітросилові греблі «велетенські щогли, на яких буде встановлено кількасот вітрових установок.
Старі традиційні вітряки відійшли в минуле, а вік потужних вітрових електродвигунів настає. Та нелегко буде скорити цю примхливу стихію.
Людина змагається з природою багато в чому. Вона тепер і плазму вміє створювати штучно.
Нагрітий газ, молекули якого рухаються з великими швидкостями і стикаються одна з одною, втрачаючи електрони, «це і є низькотемпературна плазма. Одначе в ній чимало незаряджених частинок. Коли ж додати до газу випари лужних металів (цезію, скажімо), які легко віддають свої електрони, то неважко одержати плазму, що добре пропускає струм.
При цьому не потрібна надвисока температура «для повітря, скажімо, досить і трьох тисяч градусів. Вона виникає при згорянні звичайного пального «нафти чи вугілля. То чи не скористатися цим, щоб примусити пальне зразу давати струм?
Із камери згоряння, куди, крім пального, подається ще й лужний метал, плазма з величезною швидкістю надходить у канал, розташований у магнітному полі. В плазмі, як і в будь-якому провідникові, струм виникає тоді, коли вона перетинає силові магнітні лінії. Твердий провідник тут замінено газоподібним.
Така загалом схема магнітогідродинамічного генератора «МГДГ. Назву він дістав від магнітогідродинаміки «науки про рух іонізованого газу в магнітному полі.
Та просту в основі ідею МГДГ на практиці доведеться дещо ускладнити.
Не можна допустити, щоб газовий потік охолоджувався, бо тоді він перестане бути провідником струму. А де подіти надлишок тепла?
Насамперед варт нагріти повітря, яке йде в камеру згоряння, щоб менше витрачати пального. Можна також прилучити до нового генератора ще й звичайну паротурбінну установку. Стара техніка в поєднанні з новою дає змогу повніше використати енергію плазми. І, зрештою, ми здебільшого користуємося змінним струмом, а МГДГ дає постійний. Отож доведеться поставити ще й перетворювач.
Такий вигляд має МГДГ згідно одного проекту. Можливий ще й інший варіант: замість парової турбіни використати газову. Щоправда, тут довелося б, напевне, застосувати проміжне підігрівання «температура газів була б не досить висока для роботи в турбіні. Довелося б відвести частину гарячих газів із камери згоряння.