2586 кроків
- Автор: Пилипюк Анджей
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Переводчик: Виталий Гнот
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «2586 кроків». Краткое содержание книги:
-- Сім, вісім днів. Однак я підозрюю, що за сприятливих умов вони можуть протягнути довше, -- сказав Гансен.
-- Ви зауважили чи вони розмножуються?
-- На жаль, ні. Або вони не в змозі зробити це, коли пацієнт мертвий…
-- … або розмножуються занадто повільно і ми не в змозі зауважити цього, -- перебив його Даніельсон. – Зваживши на дуже довгий період інкубації, я б цього не виключав.
Він штовхнув двері в кінці приміщення. У невеликому приміщені, на шарі тирси, рухалося кілька доволі великих звірів. На звук кроків вони повернули в бік дверей гострі мордочки.
-- Броненосці, -- сказав здивовано Скужевський.
-- Ключ до відгадки хвороби, -- сказав поважно Армауер. – Його знайшли в лепрозоріях Мексики. Людську проказу можна прищепити тільки цим звірям. Ці – здорові. Тих, яких ми вирішили заразити, ми тримаємо в іншій частині лікарні. На жаль, клімат їм явно не підходить. Крім того, в нас проблеми з їжею. Вони харчуються комахами і дрібними гризунами.
Назовні зашумів вітер.
-- Після обіду перейдемо в Бригген, -- повідомив Гансен. – Побачите все з практичного боку.
Павел схилив голову.
***
Хворий сидів на кріслі перед трійкою лікарів. Половину обличчя йому скривила жахлива гримаса.
-- Тут в нас нетиповий симптом, -- пояснив Даніельсон. – Внаслідок зараження нервових тканин настав параліч правого лицевого нерва.
Скужевський надів рукавички, сполоснув руки в мисочці з розчином фенолу, а потім обережно помацав голову пацієнта.
-- Дійсно, -- сказав він. – В нас в Псковській губернії теж були такі випадки.
-- І що рекомендували місцеві лікарі? – поцікавився Гансен.
-- Що ж. Лікарів там небагато. Люди їх не люблять, особливо в селах. Після останньої епідемії холери, вони вирішили, що саме лікарі поширювали заразу. Мого колегу, ледь живого, ми витягнули з криниці. А знахарі застосовують два методи. Середньовічний, що полягає в тому, щоб закопати хворого по шию в землі або кінському гної , в надії, що це витягне хворобу.
-- Невігласи, -- пробурмотів Даніельсон.
-- Не забуваймо, хто стверджував, що проказа -- спадкова хвороба, -- усміхнувся Гансен. Дідок явно збентежився.
-- Другий метод, сучасніший, полягав на багатогодинному відмочуванні хворого у воді майже доведеній до кипіння. На бочці писали закляття…
-- Допомагало? – запитав Гансен з блиском в очах.
-- Ви не повірите, на перших порах так.
-- Це легко пояснити. Як виникає з наших дослідів, бацила прокази гине в температурі мінімально нижчій ніж вмирає людська тканина. Якщо температура була підібрана відповідно, бактерії могли частково відмерти, в той час як людський організм ще міг витримати. Звичайно ж не всі, тому через певний час хвороба поверталася. Можливо, якби ми могли розігріти все тіло до відповідної температури… -- розмріявся він.
-- Що робити в даному випадку? – Павел вказав на пацієнта, що весь цей час непорушно сидів на кріслі.
-- Теоретично, можна зробити надріз ось тут, -- Даніельсен показав олівцем місце на обличчі прокаженого. -- Якщо обрізати обидва вражених нерва, обличчя повернеться майже до попереднього вигляду. Тільки користі від цього небагато, бо наступить двосторонній параліч.
-- Бачу, Ви використовуєте найновіші досягнення медицини, -- Скужевський оглянув колекцію балонів з феноловою кислотою.
Гансен поважно кивнув головою.
-- Теорії доктора Лістера підтвердилися. Розпилення фенолу навколо операційного поля, значно зменшує кількість ускладнень.
Він жестом відпустив пацієнта. Невдовзі ввійшов інший. У нього частково запав ніс, що надавало його обличчю надзвичайно відштовхуючий вигляд. Проказа вразила також долоні. Гансен сказав щось по-норвезьки, хворий протягнув руки. Рани на пальцях частково затягнулися. Лікар взяв оправлену в дерево шпильку і обережно проколов обрубки пальців.
-- Дуже погано, -- сказав він. -- Консервативне лікування не дає результатів.
-- Що Ви застосовували? – запитав Павел, виймаючи записник.
-- Хініново- миш'яковий препарат. Ймовірно спочатку, бацили були змушені відступити, але тепер, очевидно, звикли до змінених умов. Рани знову відкриваються.
-- Остеоліз? –запитав Скужевський.
-- Саме так. Остеоліз. Фаланги розсипаються на шматочки. Нормальну тканину замінює щось схоже на хрящі… Ось як це виглядає, -- Даніельсен вийняв з шухляди скляну коробочку з видаленими кістками долоні.
-- Можливо ми змогли б зупинити втрату кальцію? – зауважив поляк. – Препарати можна давати внутрішньо.