Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. Виконання стороною обов’язку своєчасно повідомити другу сторону про те, що вона не зможе виконати свого обов’язку, може мати значення при визначенні розміру збитків, що стягуються з боржника відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК.
5. Відсутність стабільності у майнових відносинах у сучасних умовах ставить сторону зобов’язальних правовідносин, що першою виконала своє зобов’язання, в становище, при якому вона не може забезпечити свої інтереси. З метою подолання такої ситуації стороні надається право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, якщо є очевидні підстави вважати, що інша сторона не виконає свого обов’язку у встановлений строк чи термін або виконає його не в повному обсязі. Отримання інформації про вірогідне невиконання стороною свого зобов’язання пов’язане з труднощами. Але це можливо. Очевидними підставами вважати, що сторона не виконає свого зобов’язання, можуть бути невиконання нею аналогічного зобов’язання в попередній період, інформація про невиконання аналогічного зобов’язання перед іншими контрагентами. Незаконна заява про відмову від виконання зобов’язання (договору) також є очевидною підставою вважати, що зобов’язання не буде виконане у встановлений строк і в повному обсязі. При зупиненні виконання доцільно було здійснити заходи щодо примушення боржника до виконання зобов’язання в натурі або до розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК. Оскільки зупинення виконання чи інші зазначені дії здійснюються в силу суб’єктивного права сторони зобов’язальних правовідносин, ця сторона не несе обов’язку сплатити неустойку за період зупинення виконання та відшкодувати збитки, які виникли у іншої сторони.
6. Стосовно підряду ч. 2 та 3 ст. 849 ЦК встановлюють спеціальні наслідки виявлення неможливості закінчення роботи у строк або неможливості її виконання належним чином. Тому до договору підряду загальні правила ч. 3 ст. 538 ЦК застосовуватись не можуть.
7. Правова конструкція зупинення виконання зобов’язання використовується в чинному цивільному законодавстві і в інших випадках. Однією із правових форм, в якій втілюється ця правова конструкція, є мораторій. Він визначається у ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [134] стосовно зобов’язань як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань, строк виконання яких настав до введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань, які (заходи) були застосовані до прийняття рішення про введення мораторію (відповідно до спеціального правила ч. 2 ст. 12 названого Закону мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом, а не стосується тільки грошових зобов’язань). На введення мораторію господарський суд вказує в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство.
8. Зобов’язання організації, що здійснює постачання електричною енергією, тимчасово зупиняється на період припинення користування електроенергією у випадках проведення планового ремонту електроустановок і електричних мереж, виникнення ситуацій, безпосередньо не пов’язаних з аварією, коли обмежується відпуск електроенергії, а також при аваріях. Про тимчасове припинення постачання енергії організація, що здійснює постачання електроенергії, повідомляє споживачам через засоби масової інформації не пізніше ніж за 10 днів. При виникненні аварійних режимів організація, що здійснює постачання електроенергії, повинна впродовж 5 днів після аварії повідомити споживачам про причини тимчасового припинення постачання електроенергії (п. 34 Правил користування електричною енергією для населення [295]). Ці норми є чинними, оскільки Кабінету Міністрів надане повноваження затверджувати правила користування електроенергією (ст. 277 ГК [42]).