Мільйон на рулетці

Не зупиняючись і не стукаючи, він відчинив двері з табличкою «слідчі з особливо важливих справ: Куницин О. і Самоїд П.» і сказав мені: «Заходь».

У кабінеті був тільки один зі слідчих, він кивнув на моє вітання, але не представився, хто він — Самоїд чи Куницин.

— Сідай, — сказав Валера.

Я сів.

— Кого ми шукаємо? — запитав слідчий.

— Його звати Великий Сергій.

— Це прізвисько?

— Очевидно, — сказав я.

— Не знаю такого. Чим він відомий?

— Професійний гравець у казино.

— А, — протяжливо мовив слідчий і, глянувши на Валеру, заперечливо похитав головою, — ми ж не займаємося такими.

— Треба, — сказав Валера. — Дуже. Сава просив.

Слідчий висунув шухляду свого столу, порився у ній, потім витяг обшарпаний блокнот, кинув його мені і сказав:

— Ану, спробуй зібрати його фейс.

Я відкрив блокнот побачив, що він складається зі смуг, на яких намальовані підборіддя, брови, очі та губи. Такий собі кишеньковий фоторобот. Оглянувши зразки губ, я сказав: «Добре», і почав з очей.

Я знайшов очі, схожі на очі Великого Сергія, ніс, схожий на його. Брови і лобова складка теж були схожі, але сам мікроцефал, що вийшов у мене, не мав з Великим Сергієм нічого спільного. Я почав спочатку, потім ще раз.

Слідчий, який терпляче спостерігав за мною, врешті не витримав, відібрав у мене блокнот фоторобота і запитав:

— Підборіддя кругле, квадратне, трикутне?

— Гостре і витягнуте, — сказав я.

— Губи?

— Тонкі, — мовив я, — кутики губ ледь підняті вгору.