«І бачив я звірину...»
- Автор: Савченко Виктор Васильевич
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Эзотерика
Электронная книга - ««І бачив я звірину...»». Краткое содержание книги:
Велика Розпусниця, Апокаліпсис, Армагедон — це тільки метафори, за якими ховаються реальні історичні події та постаті кінця другого тисячоліття від Різдва Христового, які так чи інакше торкаються кожного.
Так само, як святі, намолені ікони еманують душевний спокій, добрі почуття, так і Красна площа, надто те місце, де споруджували помости для тортур і страт (саме там тепер стоїть вівтар звірини), еманують відчай і жах. Кращого місця для побудови такого роду вівтаря годі знайти. Тому й тягнуться сюди всі, хто потребує підживити себе чужими стражданнями.
7. Та повернемося знову до символу людської особистості — імені. Ще наші далекі предки знали про зв’язок імені з характером і подальшою долею людини, хоч і не могли пояснити того. Такий матеріал накопичувався упродовж багатьох віків; відсіювалося випадкове і залишалися тільки ті прикмети, що поєднували осіб під тим самим найменням. Власне, це була статистика. Природно, найкоректнішими виявилися дослідження найпоширеніших імен.
Ім’я Володимир поміж православного люду було і є одним з найпоширеніших. Ним називають десь кожного десятого-дванадцятого новонародженого хлопчика.
«Могутнє, величне, гучне ім’я, — так пишуть дослідники. — Власник його — людина рішуча, котра не боїться ризикувати, здатна на несподівані, часом шокуючі вчинки. Навіть якщо його дії можуть призвести до краху, він схильний втрутитися в хід подій, сподіваючись на щасливий випадок. Точний розрахунок можливих наслідків та варіантів для нього не властивий. Часом його виручає сильно розвинена інтуіція і тоді результати перевершують очікуване. Він дуже тонко вгадує ставлення до себе, але не боїться йти на контакт з людьми, котрі йому не симпатизують.»
Володимир наділений сильною волею — може змусити не тільки себе, але й інших уперто йти до мети. Коли ж з досягненням її приходить розчарування, то воно триває недовго. Без жалю і довгих вагань він ставить перед собою нову мету і всіма силами прагне її здійснити.
Найчастіше присвячує себе політиці, економіці і взагалі масштабній діяльності. При цьому здатний враховувати безліч обставин і миттєво на них реагувати.
Нові ідеї й факти приймає лише тоді, коли вони сприяють досягненню його мети.
Колір Володимира червоний на яскраво-синьому тлі (державні кольори Російської Федерації за часів СРСР).
Немає потреби доводити повну тотожність осіб Володимира-хрестителя та Володимира-анти-хрестителя з іменем, що ним нарекли їх при народженні. І перший і другий ішли до мети так, як було накреслено програмами, закладеними в їхньому імені. Що сталося по хрещенню Русі — мало відомо. Близько чотирнадцяти літ після 989-го року випали з літописів. Можна лише здогадуватися, що це були важкі часи, адже руйнувалася усталена свідомість русів, а відтак — сума етнічних прикмет, що ними обростає нація за багато віків. Вочевидь, Володимир-хреститель не проявляв надмірного такту у цій делікатній справі, як не церемонився і Володимир-анти-хреститель. І той, і той, ідучи до мети, не добирали засобів.
Через брак даних важко сказати, перед якими проблемами опинився князь і як він на них реагував. А Ленін за рік-два по революції, завваживши повну неспроможність висмоктаної з пальця марксистської ідеї, без найменшого вагання проголосив НЕП, тобто повернув стерно ідеології на 180о.
8. Надзвичайно високу енергетику несуть у собі біблійні імена, що їх поширено у більшості народів світу. В око впадає тотожність історичних постатей з ім’ям Йосип — біблійного персонажа Йосипа Прекрасного та Йосипа Сталіна.
В час, коли пишуться ці рядки, про Йосипа сина Вісаріона знає кожен — більшою або меншою мірою. Про Йосипа сина Якова — тільки ті, хто читає Святе Письмо. А тим часом біблійному сюжету, пов’язаному з цим персонажем, позаздрить будь-який письменник. Старші брати-пастухи продають наймолодшого брата в рабство купцям-ішмаельтянам, що йдуть караваном до Єгипту. Там його купує начальник фараонових катів — Патифар. Згодом побачивши, що хлопець він тямовитий і чесний, господар довіряє йому правити маєтком. Та на Йосипа поклала око дружина Патифара. Незрадливий юнак не вдовольняє хтивості господині і тоді підступна єгиптянка зводить на нього наклеп, нібито він намагався її згвалтувати… Йосип опиняється у в’язниці-ямі, де йому наказують прислужувати двом опальним царедворцям — виночерпію та пекарю фараона. Там, у в’язниці, він витлумачує сни обом вельможам-в’язням і тлумачення його точно збуваються: за три дні пекаря повісили, а виночерпія знову приставили до владики Єгипту.
На якийсь час виночерпій забув про Йосипа, та якость уранці фараон прокинувся збентежений сном, що йому приснився. Жоден з придворних не зміг витлумачити той сон. І тоді виночерпій оповів фараонові про в’язня-єврея, раба начальника катів, і про те, як той пояснив їхні з пекарем сни.
Вже поголений, у чистому вбранні став Йосип перед фараоном.
«Чув я, що ти вмієш сни тлумачити, — сказав володар Єгипту. — Ось послухай. Я стояв біля Нілу; і ось із нього виходять сім корів, вгодованих та доглянутих і стали вони пастися на лузі. Та ось другі сім корів виходять за ними з ріки, худих та непоказних — не бачив я таких худих на всій землі єгипетській. І стали біля тих корів на березі. І з’їли корови худі та непоказні корів вгодованих та доглянутих. І увійшли ті гладкі корови в утроби худих, але не було видно, що вони в їхніх утробах, бо такими самими залишилися непоказні корови. І ось я прокинувся. А коли знову заснув, то мені приснилося, що сім колосків сходять на одній стеблині, крупних і важких. І ось сім колосків пустих, опалених східним вітром, виростають позаду них. І проковтнули колоски пусті сім повних зернистих колосків. І прокинувся я. І був ранок, і збентежився дух мій. Сну цього досі ніхто не спромігся пояснити — ані ворожбити, ані мудреці Єгипту.»
І відповів Йосип володареві Єгипту:
«Що Всесильний зробить, про те сповістив Він фараонові. Сім корів добрих — то сім років; і сім колосків добрих — то сім років; це — один сон. І сім корів худих, що вийшли після них — це сім років, як і сім колосків порожніх, вітром східним опалених — також сім років. Настають сім років урожаю великого в землі єгипетській, а їм на зміну прийдуть сім неврожайних літ. Ось що повідомив Всесильний фараонові. А тепер нехай фараон віднайде людину мудру та поставить її над країною єгипетською. Нехай призначить фараон наглядачів усюди та накладе п’ятницю (п’яту частину) на країну єгипетську на сім літ врожайних. І нехай накопичують хліб та все їстівне в їжу для міст, і фараон нехай за тим стежить. А все те буде припасами для Єгипту на сім літ голоду. І не загине країна від голоду.»
І сказав фараон Йосипу:
«Оскільки Всесильний сповістив про те тебе, то немає в землі єгипетській розумнішого й мудрішого від тебе. Ти будеш над домом моїм і по велінню твоєму буде правитися народ мій. Тільки престолом я буду вищим від тебе.»
І зняв фараон персня свого і надів його на руку Йосипа, і поклав золотий ланцюг на шию йому, і убрав його в одяг із віссона, і наказав везти його на колісниці для намісника, і кричати перед ним: «Вклонятися!»
І сказав фараон Йосипу:
«Я — фараон, але без тебе ніхто не підніме ні руки, ні ноги у всій державі єгипетській.»
І нарік фараон ім’я йому Цафнат-Панеах, і віддав за нього Аснат, доньку Потифера, жерця міста. І вийшов Йосип правителем держави єгипетської. А було йому тридцять літ.
8. Як видно, обидва Йосипи в юні роки потрапляли до в’язниць: перший до фараонової, другий — до царської, обидва познайомилися там з людьми, котрі згодом привели їх до влади. І перший, і другий сходять на верховину влади і стають правителями наддержав. І той, і другий були інородцями для цих держав. І син Якова, і син Вісаріона одружуються з жінками набагато молодшими від них, яких вони знали замолоду. Обидва — підозріливі, схильні до театралізації своїх дій, обом подобаються вселюдські вияви захоплення, обоє були відомі в державах під псевдонімами: Йосип-грузин — Сталін, Йосип-єврей — Цафнат-Панеах.
Поєднує їх ще й те, що обоє будували елеватори. Але це ж їх і роз’єднує. Йосип, син Якова споруджував елеватори по всьому Єгипту, аби зберегти збіжжя семи врожайних літ і у такий спосіб підготуватися до голоду наступних семи неврожайних років. Йосип, син Вісаріона зводив по всьому Радянському Союзу елеватори, щоб їх засипати зерном із селянських комор. В державі фараона у селян забирали 20 % врожаю, в СРСР — все: вимітали геть чисто.