Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-42-3
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Так, - пробелькотів Фадж, перебираючи свої нотатки. - Ну, що ж... Отже. Звинувачення. Так.
Він видобув зі стосу один пергамент, набрав у груди повітря й почав читати:
- «Підсудного звинувачено в тому, що:
Він другого серпня о двадцять першій годині двадцять три хвилини, діючи свідомо, обдумано, цілком усвідомлюючи протизаконність свого вчинку, отримавши раніше письмове попередження Міністерства магії з подібним звинуваченням, виконав закляття «Патронує» у заселеній маґлами дільниці, в присутності маґла, що є правопорушенням, передбаченим параграфом «В» Указу 1875 року про доцільне обмеження неповнолітнього чаклунства і 13-ою статтею Статуту про секретність Міжнародної конфедерації чаклунів».
Ти - Гаррі Джеймс Поттер, що мешкаєш у будинку номер чотири на вулиці Прівіт-драйв у Літл-Вінґіні, графство Суррей? - запитав Фадж, дивлячись на Гаррі поверх пергаменту.
- Так, - відповів Гаррі.
- Три роки тому ти вже отримав офіційне попередження міністерства у зв'язку з незаконним застосуванням чарів, так?
- Так, але...
- Однак, незважаючи на це, ти вичаклував патронуса увечері другого серпня? - спитав Фадж.
- Так, - підтвердив Гаррі, - але...
- Знаючи, що тобі не дозволяється вдаватися до чарів поза межами школи, поки тобі не виповниться сімнадцять років?
- Так, але...
- Знаючи, що ти перебуваєш у дільниці, де повно маґлів?
- Так, але...
- Цілком усвідомлюючи, що поруч з тобою був маґл?
- Так, - сердито погодився Гаррі, - але тільки тому, що на нас...
Відьма у моноклі урвала його громовим голосом.
- Ти вичаклував повноцінного патронуса?
- Так, - підтвердив Гаррі, - тому що...
- Матеріального патронуса?
- Що... якого? - не зрозумів Гаррі.
- Чи твій патронує мав чітко окреслену форму? Тобто це було щось реальніше за пару чи дим?
- Так. - нетерпляче і вже трохи розпачливо відповів Гаррі, - це олень, завжди олень.
- Завжди? - гримнула мадам Боунз. - Ти й раніше вичакловував патронуса?
- Так, - підтвердив Гаррі, - я це вже роблю понад рік.
- І тобі п'ятнадцять років?
- Так, і...
- Ти цього навчився в школі?
- Професор Люпин навчив мене ще в третьому класі, тому що...
- Дивовижно, - втупилася в нього мадам Боунз, - справжній патронує у його віці... просто дивовижно.
Довкола знову забурмотіли чаклуни й чарівниці. Хтось кивав, інші хмурились і несхвально хитали головами.
- Питання не в тому, наскільки дивовижні його чари, - роздратовано буркнув Фадж, - бо, зрештою, що дивовижніше, то гірше, зважаючи на те, що хлопець чарував на очах у маґла!
Ті, що досі хмурилися, тепер схвально загомоніли, але Гаррі не витримав, побачивши, як Персі святенницьки кивнув головою.
- Я це зробив, бо там були дементори! - голосно вигукнув він, і ніхто не встиг йому завадити.
Він думав, що знову здійметься гамір, але запала напружена тиша.
- Дементори? - перепитала за мить мадам Боунз, так сильно вигнувши свої густі брови, що її монокль мало не впав. - Що ти маєш на увазі?
- Те, що в переході з'явилися два дементори, і що вони напали на мене й на мого двоюрідного брата!
- Ага, - знову пробурмотів Фадж, гидко вишкірився і обвів поглядом членів Чарверсуду, ніби запрошував їх посміятися над жартом. - Я так і думав, що ми почуємо щось подібне.
- Дементори у Літл-Вінґіні? - вкрай здивовано перепитала мадам Боунз. - Не розумію...
- Невже, Амеліє? - далі шкірився Фадж. - Зараз поясню. Він усе добре продумав і вирішив, що дементори стануть йому хорошим виправданням, просто чудовим. Адже маґли не бачать дементорів, так, хлопче? Неймовірно вигідно, неймовірно... отже, це тільки твої слова, нема жодних свідків...
- Я не брешу! - голосно вигукнув Гаррі, перекрикуючи гул у залі. - їх було двоє, вони насувалися з протилежних кінців переходу, стало темно й холодно, а мій двоюрідний брат їх відчув і почав тікати...
- Годі, годі! - зарозуміло урвав його Фадж. - Вибач, що не даю тобі розповісти всю цю історію, яку ти так старанно вигадував...
Дамблдор прокашлявся. Члени Чарверсуду знов замовкли.
- Правду кажучи, є свідок присутності в тому переході дементорів, - повідомив він, - окрім Дадлі Дурслі, звісно.
Фаджеве пухкеньке лице раптом обвисло, ніби з нього випустили повітря. Якусь мить він дивився на Дамблдора, а тоді, з виглядом людини, що знову відчула землю під ногами, сказав: