Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
9. В окремих випадках встановлюються спеціальні правила щодо визначення моменту виконання грошового зобов’язання. Так, грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК). Отже, до цього моменту обов’язок позичальника не може вважатись виконаним. Він може бути примушений до його виконання та притягнений до відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, хоча б єдиною причиною невиконання були неправомірні дії банку, який обслуговує позикодавця та якого вільно обрав позикодавець. Логіки в цьому правилі явно бракує, але ж правозастосувач не вправі доповнити закон логікою.
Для правильного розуміння проблеми визначення дня виконання грошового зобов’язання корисно врахувати положення ч. 9 ст. 20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [201], відповідно до якого днем сплати страхових внесків у разі безготівкових розрахунків вважається день списання установою банку або установою Державного казначейства суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунка страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок Пенсійного фонду.
10. Якщо строк виконання боржником зобов’язання не визнається законом істотною умовою відповідного виду договорів, якщо жодна зі сторін не зажадала при укладенні договору погодження умови про строк, договір може бути укладений без встановлення строку виконання (це не стосується господарських договорів). Допускається також визначення строку виконання зобов’язання вказівкою на момент витребування. Якщо строк виконання зобов’язання не визначений або визначений моментом витребування, кредиторові надається право в будь-який час вимагати від боржника виконання зобов’язання.
При пред’явленні кредитором такої вимоги боржник зобов’язаний виконати зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги (одержання боржником відповідної вимоги). Це встановлено ч. 2 ст. 530 ЦК, Вимога кредитора може пред’являтися в будь-якій формі. Однак у разі спору кредитор повинен буде довести, що вимогу боржнику було вручено або направлено (для цього вимогу слід направляти рекомендованим або цінним листом), що вимога виходила від органу юридичної особи, якщо кредитором є така особа (підтверджується вказівкою на посаду, прізвище, а також підписом і печаткою). Вимога кредитора може бути направлена боржнику у вигляді претензії.
На практиці застосування правила ч. 2 ст. 530 ЦК, яке встановлює строк виконання зобов’язання, строк виконання якого не визначений, нерідко невиправдано розширюється. Тим часом воно може застосовуватися лише у двох випадках: 1) до зобов’язань, що грунтуються на односторонніх договорах, строк виконання яких не визначено; 2) до зобов’язань, що грунтуються на двосторонніх договорах, в яких строк виконання не визначено, — лише щодо боржника, до якого раніше пред’явлена вимога про виконання. В інших випадках ч. 2 ст. 530 ЦК застосовуватися не повинна, оскільки строк виконання взаємних зобов’язань визначено ч. 2 ст. 538 ЦК. Водночас слід враховувати, що сторони договору вправі відійти від правила ч. 2 ст. 538 ЦК і встановити строки виконання взаємних зобов’язань відповідно до досягнутої домовленості.
11. Прострочення виконання тягне встановлену законом і договором відповідальність у вигляді відшкодування збитків, а у відповідних випадках — у вигляді відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК. Прострочення виконання дає кредиторові право на стягнення неустойки, якщо вона встановлена законом або договором. Крім того, боржник несе відповідальність за неможливість виконання, що настала після прострочення (ч. 1 ст. 612 ЦК).
12. У разі прострочення боржником виконання зобов’язання кредитор може відмовитися від прийняття виконання, якщо виконання втратило для нього інтерес, і вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 612 ЦК). Втрата інтересу повинна розумітися як об’єктивне явище, а не таке, що викликане суб’єктивним ставленням кредитора до боржника, хоча б і обумовлене простроченням виконання боржником зобов’язання. Однак у відносинах, на які поширюється чинність Господарського кодексу [42], відмова від прийняття виконання з мотивів втрати інтересу чи з інших мотивів можлива тільки у випадках і на умовах, встановлених договором.