Лицарі Дикого Поля. Том 2
- Автор: Дегтяренко Ярослава
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Брайт Букс
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Лицарі Дикого Поля. Том 2». Краткое содержание книги:
Замість відповіді Гелена достала хустинку й витерла сльози, що виступили зі сміху. Подивившись на збентеженого, червоного від гніву Влада, вона знову пирснула, але потім стрималася.
— Дивись, Владе, візьми мене кумою, як діточок хреститимеш! Інакше я міцно ображуся на тебе! І на весіллячко обов’язково запроси! Не в кожного ж козака на весіллі сама гетьманша гулятиме! — весело сказала Чаплинська.
— Ти спочатку ще нею стань, а потім на весілля лізь! — огризнувся Влад.
— Стану, не переживай! — весело відповіла Гелена. — А ти, виявляється, зовсім не такий уже й байдужий до жінок, як усім показуєш. Тільки ти наступного разу будь трохи сміливішим, а не стій, наче довбня. Ми не кусаємося. Навпаки, ми любимо зухвалих.
Влад зробив крок у її бік, але Гелена, знову весело розсміявшись, вибігла з кімнати. Він наздогнав її і схопив за зап’ясток, ривком розвернувши до себе обличчям.
— Стій! Якщо ти посмієш заподіяти хоч найменшу образу Ліорі та її доньці, то я з-під землі тебе дістану й не подивлюся, що ти баба. Тебе і Хмель тоді не захистить! — зі злістю промовив Влад. Він знав, що Гелена підступна, відчуває до нього неприязнь і не пропустить нагоди помститися за презирство, тому і злякався за Ліору.
Гелена вирвала свою руку й серйозно, без своєї звичайної кпини, з гідністю відповіла:
— Ти про інших, як про себе, не суди! Я вже обіцяла Красунчику, що не ображатиму цю жінку, і повторювати це двічі наміру не маю. Нехай собі живе тут — вона мені не заважає. І нічого мені тут погрожувати! Не такі, як ти, лякали, і, як бачиш, жива-здорова. Ліпше за собою стеж! — і гордо розвернувшись, Гелена вийшла, залишивши Влада наодинці зі своїми домислами й сумнівами.
Однак увечері, щойно Ліора поклала доньку спати, Влад підстеріг її в темному коридорі й уже без жодного стороннього втручання спокійно з’ясував те, що красуня єврейка готова його чекати, бо теж кохає. Тепер він уже не відчував своєї самотності й відчуження — на світі була людина, якій він потрібен, яка змогла його покохати і тривожилася за нього. Усвідомлення цього зігрівало Владові душу. Життя для молодого козака немов наповнилося світлом, отримало сенс — він прожив занадто багато років, ненавидячи й замикаючись у собі, а тепер Влад навчався жити заново.
Утім, їхати Владові не довелося, адже наступного дня в Чигирині з’явився сам Хмельницький.
Розділ ХХ.
ЦЕРКОВНІ ТА ЛЮДСЬКІ ПРИНЦИПИ
Бог у нас самих.