У чорних лицарів
- Автор: Дольд-Михайлик Юрий Петрович
- Серия: І один у полі воїн #2
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: Харківська книжкова фабрика ім. Фрунзе "Радянський письменник"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «У чорних лицарів». Краткое содержание книги:
У чорних лицарів - друга книга роману. В ній розповідається про дальшу долю розвідника Григорія Гончаренка.
У повоєнний час Григорій потрапляє в дуже складні обставини, але завжди діє винахідливо, самовіддано, сміливо, як і належить радянській людині.
Пригодницький роман У чорних лицарів читається з неослабною увагою, глибоко хвилює, викликає у читача щиру любов до чесних людей, гарячу ненависть до ворогів миру і прогресу на землі.
Гаррі не ввійшов, а ввалився в номер, пихкаючи сигарою.
- Алло, Фред! Ви ще не спите?
- Як бачите. Ого, які ми сигари сьогодні палимо! З якої це радості? Виграш?
- Ще й який! Тому і зайшов. Ось, маєте-п'ятдесят доларів вас влаштує?
- Дуже вдячний. Цілком. Даремно тільки ви потурбувались. Можна було відкласти до ранку.
- Е, обіцянка є обіцянка! Я людина товариська. Ось навіть пляшечку захопив, щоб випити з вами во здравіє мого йолопа-партнера. На завтра умовились про реванш. З певністю вам скажу, його грошики вже ось тут! - Гаррі похлопав себе по кишені.- Бренді, першосортне, налити?
- На денце стакана. Я загалом, як ви помітили, не п'ю. Лише з нагоди вашого виграшу.
Гаррі, проте, наповнив два стакани мало не по вінця. Простягнувши один Фреду, він верхи сів на стілець і нахильці випив.
- Чорт забирай, як міняється настрій! Трохи поталанило, і життя немов заграло новими барвами. Аж соромно, як згадаю, чого я вам тільки не наплів сьогодні. Сподіваюсь, ви не надали значення п'яним теревеням?
- Для цього в мене досить здорового глузду. Ви були напідпитку, але, певно, пам'ятаєте, що я і словом не озвався? Якби я сприйняв це серйозно...
- Зрозуміло... Недурно я відразу відчув до вас таку симпатію. Отже, розмови не було, ви про неї забули?
- Абсолютно.
- Тоді вип'ю ще трохи, за ваше здоров'я!
- А чи не забагато буде?
- Міцніше спатиметься. Та відпийте ж і ви хоч трохи! Фред пригубив свій стакан.
- З умовою, щоб ви так дуже не хропли, як першої ночі!-пожартував він.
- Не будьте злопам'ятливим! Я ж відразу пішов на поступку і оселився окремо... Ось піду зараз до себе, впаду на ліжко і як засну! Зичу і вам доброго сну!
Коли, трохи заточуючись, Гаррі вийшов, Фред швидко підвівся, замкнув двері і лише після цього глянув на позичений щойно банкнот.
Номер збігався з записаним на манжеті!
Ніч Фред майже не спав. Заснув лише під ранок, а вже о дев'ятій задзвонив телефон.
- Фред Шульц? - запитав хрипкий голос.
- До ваших послуг.
- Мені телеграфував гер Нунке з приводу гобелена.
- Тобто?
- Просив вам допомогти.
- Чудово! Де і коли ми зможемо зустрітися?
- Рівно об одинадцятій я буду вас чекати на площі Кортесів, біля пам'ятника Сервантесу. Не запізнюйтесь! - Голос звучав владно, навряд щоб так розмовляв запобігливий торговець.
Рівно о пів на одинадцяту приїхав Хуан Лопес.
- З чого почнемо нашу мандрівку, сеньйор?
- Мої плани дещо змінилися. Об одинадцятій маю зустрітись з одним знайомим на площі Кортесів. Підвезете мене туди і зачекаєте. Сподіваюсь, затримаюсь ненадовго.
- Скільки завгодно, сеньйор!
- Їдьте так, щоб прибули хвилин за п'ять до одинадцятої.
- Гаразд, оберу саме таку дорогу.
До пам'ятника Сервантесу Фред підійшов хвилина в хвилину. На нього вже чекали. Опасистий середнього віку чоловік, що походжав трохи збоку, рвучко повернувся і попрямував назустріч.
- Я не помиляюсь, гер Шульц? - запитав він так, ніби зустрів давно баченого знайомого.
- Власною персоною.
- Ходімте, сядемо!
Одійшовши від пам'ятника, незнайомець важко опустився на лаву і почав старанно витирати носовичком товсту червону шию, безцеремонне розглядаючи Фреда.
- Припікає! - буркнув він, нарешті, ховаючи хусточку.
- Як на мене, не дуже.
- Ну, у ваші роки і з вашою комплекцією...- Незнайомець чомусь сердито глянув на Фреда і, без жодного переходу, відрубав: - Справа кепська! Міняється весь план. Гобелен одержите завтра вранці на аеродромі і негайно вилітаєте додому. Все! Більше вас хай ніщо не турбує.
- Пробачте, ви розмовляєте зі мною в такому тоні...
- Хочете оглянути "Ескуріал"?
- З цього і треба було почати! Признатися, мене занепокоїв ваш телефонний дзвінок, та ще не в умовлений час.
- Змінились обставини.
- Не питаю, що саме сталося, але...
- Ваша обережність мені подобається. Назву і номер банкнота, який дав вам Нунке для купівлі гобелена: п'ятдесят три, сімдесят два, чотирнадцять. Погляньте і перевірте!
Фред поволі витягнув з кишені бумажник, ще повільніше розгорнув п'ятдесятидоларову купюру.
- Даремно мене не попередили, що вона матиме якесь інше значення. Я її, було, розміняв...
- Тоді, може, це інша?
- Ні, мені треба було перевірити одну здогадку, і я добре запам'ятав номер, навіть записав. Ось! - Фред відгорнув рукав піджака і показав ледь помітний запис на манжеті.
- Цікаво! Виходить, і у вас виникли підозри? Розкажіть, де саме ви розміняли купюру і як вона знову до вас потрапила. Не пропустіть жодної деталі, це дуже важливо!