Покарання
- Автор: Квант Роман
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Покарання». Краткое содержание книги:
— Мені це не подобається. Доводиться вірити у містику… О, здається, знайомі місця!
Ми проїхали кількасот метрів і я зупинив «Тойоту». Невеличка лісова галявина була мені дуже знайомою. Ми вийшли з авто і пройшлися трохи в глибину лісу. Повсюди були темні постаті високих дубів та кленів. Але жодної знайомої місцевості. Наче, дерева встигли так швидко виростити, що зайняли усі вільні простори. Насправді, я був упевнений, що це той самий ліс, де я прийшов до тями і водночас, це було зовсім інше місце.
Дерева створювали приємний затишок і схованку від сонця. Сухе листя тріщало у нас під ногами, а десь недалеко кричав ворон. Два рази.
Це не добрий знак.
— Поїхали далі, — сказав я, побачивши запитливе обличчя Зоряни. — Тут ми нічого не знайдемо.
Ми їхали повільніше, щоб розгледіти якісь знайомі об’єкти, місця. Проте, ставало зрозумілим, що це марна справа.
— Чорт, здається, немає сенсу далі їхати. Ми вже і так далеко від’їхали. А Глибоководне за сорок кілометрів від міста. Правда, на карті все-таки його немає… Чорт, але ж я добре пам’ятаю…
— Остапе! Дивися, люди! — вигукнула дівчина.
Дійсно, несподівано перед нами виник базар, переповнений купою люду, який ніби матеріалізувався із паралельного світу. Там стояло декілька машин і біля однієї з них (це був «Ніссан») ми зупинилися. Не змовляючись, ми одночасно вийшли з авто та підійшли до першої пари чоловіка та жінки, що виглядали вкрай кумедно. Він був низьким та дуже повним із чорними вусами, а вона із товстими окулярами на носі, набагато вища за нього та струнка, як вісімнадцятирічна дівчина.
— Перепрошую, — відразу звернувся я до них. — Ви не підкажете, як доїхати до села Глибоководне?
Пауза, що тривала кілька нещасних секунд, здавалася мені вічністю. За цей коротесенький період часу я почав почувати себе в чужій тарілці.
— Глибоководне? — риси обличчя чоловіка при цьому стали одним великим здивуванням. — Ніколи не чув таке село. Може ви переплутали…
— Ні, Глибоководне. Точна назва. Воно повинно знаходитися десь недалеко, — допомогла мені Зоряна, бо я почувався незручно.
— Не знаю… А ви дивилися на карті?
Я хотів сказати, що на мапі немає такого села, а потім вирішив, що недоречно таке говорити. Інакше відпадає сенс у пошуку.
— Миколо, ходімо вже. Нам час готувати вечерю… Вибачте, ми не знаємо такого села. В області його точно немає…
Сказавши ці слова, жінка взяла його під руку і вони разом пішли до велосипедів, що стояли недалеко під деревом. А ми стояли розгублені і мовчки дивилися їм вслід, наче це із-за них не можемо знайти село. Правда, я спитав ще людей п’ять, але усі були однозначні: немає тут такого села. Один чоловік сказав, що ймовірно (він може помилятися), Глибоководне знаходиться в Чернігівській області. Але я був упевнений, що його і там немає. Отже, ми шукаємо не там.
— Треба повертатися. Вечоріє.
— Так, Зоряно, — погодився я, сумно спостерігаючи за повільним заходом сонця. — Знову поразка. Але це село точно існує. В цьому я впевнений.
— Не сумніваюся. Наступного разу все буде інакше.
По дорозі назад, мене не полишали погані відчуття. Я намагався зосередити всю увагу на дорозі, але постійно думав про Долину та загадкове село Глибоководне, яке ніяк не міг знайти. Але такого ж не буває. Я був у тому селі і розмовляв із реальними людьми.
Ці питання не давали мені спокою увесь вечір. Я намагався писати роман, занурившись у світ власних ілюзій, але не міг написати бодай рядок, надавши йому художнього вигляду. Поспілкуватися із Зоряною, чудово провести час, також не виходило.
Я розлютився і вийшов на балкон палити.
А потім напився горілки та пішов спати.
Остапе.
Я прокинувся, бо почув якийсь шепіт. Наче хтось мене кликав. Це вже божевілля. Проте, я встав із ліжка та ввімкнув нічну лампу. Нікого в кімнаті не було окрім мене. Але я відчував невидиму присутність. Я намацав пачку цигарок і збирався йти на кухню, коли, зупинився біля дзеркала.
І тоді я побачив відображення Долини.
Я закричав, як навіжений і побіг на кухню курити. Але все почало плити перед очима. Я впав на підлогу, втративши свідомість.
Розділ 21
Я стала почувати себе погано. Особливо останнім часом.
А після тієї жахливої вечірки взагалі не могла заснути. Лежала кілька годин у ліжку, дивлячись у темряву. Потім встала та пішла на кухню курити. Покурила, послухала музику, подивилася трохи телевізор, аж поки не почало світати. Тоді на мене вже найшла втома і я заснула в кріслі із включеним телевізором.