Емма
- Автор: Остин Джейн
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4693-7
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Другие романтические романы
Электронная книга - «Емма». Краткое содержание книги:
Емма Вудхаус, героїня однойменного роману, з неприпустимим марнославством і самовпевненістю вважала, що вміє читати в чужих серцях і здатна розпоряджатися чужими долями, навіть не замислюючись, що це може завдати комусь болю, більше того, стати загрозою її власному щастю — втратою відданого друга, який щиро кохає її.
— Дійсно, — відказав Джон Найтлі, — і здається, що буде його сьогодні багато.
— Типово різдвяна погода! — зазначив містер Елтон. — Цілком відповідає порі року; нам іще дуже поталанило, що це не почалося вчора, бо унеможливило б нашу сьогоднішню зустріч. А таке запросто могло трапитися, бо містер Вудхаус навряд чи насмілився б їхати, якби випав глибокий сніг. Але наразі це не має значення. Тепер дійсно вдала пора для дружніх зустрічей. На Різдво люди запрошують у гості своїх приятелів, і людей мало хвилює навіть найгірша погода. Якось мене замело на тиждень у будинку мого друга. Це була така незрівнянна насолода! Я поїхав до нього тільки на один вечір, а вибратися зміг лише через тиждень.
Вираз обличчя містера Джона Найтлі свідчив, що подібна насолода — явно не для нього, тому він коротко і стримано мовив:
— Сподіваюся, що нас не замете на тиждень у Рендоллзі.
Іншим разом такий хід розмови, може, і сподобався б Еммі, але вона була настільки спантеличена піднесеним настроєм містера Елтона, що нічого, крім сердитості, відчувати не могла. Здається, що, тішачись наперед приємним товариством, він зовсім забув про Гаррієт.
— Певна річ, там гарно натоплять до нашого приїзду, — продовжував він, — і створять для нас максимально можливий комфорт. Містер і місіс Вестон — такі чудові люди! Місіс Вестон узагалі вище будь-яких похвал, а її чоловік має якраз ті риси, що дуже цінуються в людях: гостинність і товариськість. Це буде вечірка у вузькому колі, однак найприємнішими є саме ті вечірки, де збирається тісне коло обраних друзів. У вітальні містера Вестона можуть комфортно розміститися не більше десяти людей; і я, зі свого боку, волів би в таких умовах, щоб нам бракувало двох, а не навпаки — щоб ми мали двох зайвих. Гадаю, що ви погодитеся зі мною, — звернувши до Емми своє люб'язно усміхнене обличчя, — думаю, ви схвально поставитеся до моїх слів, хоча містер Найтлі, звикнувши до багатолюдних прийомів у Лондоні, може і не розділяти нашого настрою.
— Мені невідомо, що то таке — багатолюдні лондонські прийоми, добродію. Я ніколи не обідаю в гостях.
— Та невже! — тоном, сповненим здивування і жалю. — Я і гадки не мав, що робота юриста — це така каторга. Нічого, сер! Прийде час, і вам за все це відплатиться: ви матимете мало роботи і багато утіх.
— Моя перша утіха, — відповів Джон Найтлі, коли вони в'їжджали у ворота, — полягатиме в тому, щоб цілим і неушкодженим повернутися до Гартфілда.
Розділ 14
Кожному із джентльменів довелося дещо скоригувати вираз обличчя, коли вони зайшли до вітальні Вестонів: містеру Елтону необхідно було деякою мірою приховати свою радість, а містеру Джону Найтлі — свій поганий настрій. Щоб виглядати доречно, містер Елтон був змушений усміхатися менше, а містер Джон Найтлі — більше. Емма поводилася так, як підказувало їй власне єство, і тому свого задоволення не приховувала. Зустріч із подружжям Вестонів дійсно була для неї великою радістю. До містера Вестона вона ставилася надзвичайно прихильно, а щодо його дружини, то не було у світі людини, з якою вона могла б поговорити так невимушено, як із нею, людини, якій вона могла б розповісти — з цілковитою упевненістю, що її завжди з цікавістю вислухають і завжди зрозуміють — про свої та батькові справи, плани, труднощі та втіхи. Все, що стосувалося Гартфілда, викликало жвавий інтерес місіс Вестон, і півгодини безперервного обговорення всіх тих дрібних справ, од яких залежить щоденна радість приватного життя, стали для кожної з них першим із отриманих ними задоволень.
Мабуть, такої насолоди не спромігся б надати і увесь проведений в гостях вечір, котрий не міг іти ні в яке порівняння з цими тридцятьма хвилинами. Емма отримувала задоволення від одного лише вигляду місіс Вестон, від її усмішки, її дотику і її голосу. Вона вирішила якомога менше думати про дивацтва містера Елтона чи якусь іншу неприємність і отримувати максимум задоволення від усього, що здатне було його надати.
Застуду, на яку Гаррієт мала нещастя захворіти, встигли детально обговорити ще до Емминого прибуття. Містер Вудхаус, зручно вмостившись у кріслі, мав достатньо часу, щоб розповісти про неї, а також про те, як вони з Ізабеллою добиралися і що Емма має приїхати слідом за ними. Він саме встиг висловити своє задоволення тим, що Джеймс матиме змогу побачитися з дочкою, коли зайшла решта гостей, і місіс Вестон, котра була майже повністю поглинута необхідністю приділяти містеру Вудхаусу увагу, отримала, нарешті, можливість відвернутись і привітати свою любу Емму.